2.08.2015 р. 
Сьогоднішній день на блозі Воробуса присвячений суто подорожі Ігоря Воробуса до цілющого джерела, що знаходиться в селі Раковець.
Думаю, на даний момент є мало людей, які хоча б раз не чули про цю місцину у 20-ти кілометрах від Львова.
А до джерела, до слова, кожного дня приїздять тисячі людей, які приходять сюди не лише помолитися, а й попити святої води.
Читати далі...
Раковець – 2015 (фото)
Сьогоднішній день на блозі Воробуса присвячений суто подорожі Ігоря Воробуса до цілющого джерела, що знаходиться в селі Раковець.
Думаю, на даний момент є мало людей, які хоча б раз не чули про цю місцину у 20-ти кілометрах від Львова.
А до джерела, до слова, кожного дня приїздять тисячі людей, які приходять сюди не лише помолитися, а й попити святої води.
Читати далі...
Минуло більше року як Воробус був востаннє на джерелі в селі Раковці.
Хоча, багато хто каже, що саме джерело знаходиться не у вищеназваному селі, а в іншому – Новосілки.
Десь доля правди в цьому є та не в цьому суть.
Головне на джерело вкотре приїхати, помолитися та при можливості набрати святої води собі додому.
Ще минулого тижня ваш покірний запланував собі поїхати в Раковець.
18-19 липня Ігор Воробус з хорошими приятелями здійснив туристичний похід на гору Парашка, що розташована неподалік міста Сколе.
Висота цієї гори 1268 метрів над рівним моря і саме ця вершина являється найвищою вершиною, яка повністю лежить у Львівській області.
Підніматися на цю гору не важко, а все тому, що є маркована стежка і плюс добирання в те ж Сколе достатньо таки просте: їздить потяг, автобуси тощо.
Нарешті, читачі блогу, дочекалися завершальної третьої частини розповіді про похід Воробуса та компанії на гору Парашка.
Минулу розповідь я завершив на тому, що наша компанія почала спускатися з вершини гори Парашка до села Коростів.
Саме тут з нами стався цікавий казус.
Продовжую розповідати про нещодавню подорож Ігоря Воробуса та його приятелів на гору Парашку.
У минулій частині ми завершили на тому, що вийшли на хребет і почали милуватися чудовими краєвидами Карпат.
Втома вже була не такою, свіже карпатське повітря подувало нам у спини і ми після не тривалого відпочинку вирушили далі. А йти ще було приблизно половину дороги.
Літо – пора активного відпочинку, тому ваш автор не гає часу й багато подорожує, переважно Карпатами.
Цих вихідних, зокрема, Воробус і компанія вирішили здійснити похід на гору Парашка, що розташована неподалік міста Сколе.
Бував там до минулих вихідних чотири рази – це точно, але і 5-й раз піти також погодився.
Поступово ми наблизилися до завершальної, третьої частини фотогалереї під назвою – «Західні Горгани-2015».
Коли Ігор Воробус не переглядає ці фото, то завжди залишається в захваті від побаченого. І справді Горгани із своїм хребтом Аршиця завжди славилися своєю дикістю, красою та неповторністю.
Продовжуємо милуватися чудовими краєвидами Карпат, а саме гірського масиву Горгани, який простягається від Вишківського і до Яблуницького перевалу.
Чим він цікавий, так це своєю дикістю. Скажімо, в Західних Горганах є такі місця, що як туди зайдеш, то буває треба потім кілька днів шукати як звідти вийти.
Продовжую розповідати громадськості про те, як Ігор Воробус та його приятель Орест шукали озеро Забуте.
Перша частина розповіді завершилася на тому, що ми у відчаї, так і не знайшовши озера, лягли спати під кутом 45-ть градусів.
Розбудив нас зранку птах (правда не знаю його назви), який сигналив нам, що треба прокидатися і йти далі – на пошуки Забутого.
Продовжуємо розповідати нашим читачам про озера Аршиці. На цей раз на вас очікує розповідь про те, як Воробус та його приятель Орест шукали озеро Забуте або як місцеві його називають – озеро Верхове.
Саме таку назву водойми ви можете і побачити на карті – Західні Горгани без якої пошуки озера були би не можливими.
Отже, перед тим як відвідати озеро Аршиця та Росохан ми спершу задумали собі знайти озеро Забуте. Воно знаходиться трохи в іншій стороні, але тим не менше, воно існує і зайти туди було дуже й дуже цікаво.