Розпочався другий день походу на гору Молоду з чудового сонечка, яке ми побачили коли вилізли з намету. Це не могло не радувати, адже попереду на нас очікувало сходження на омріяну гору на якій ще ніхто з нас не бував.
Поснідавши Воробус, Орест та Антон зібрали речі, сіли в автомобіль і попрямували в напрямку Молодої. На неї треба йти з лісництва Мшанське по червоному маршруту.
Звісно, маючи в наявності транспортний засіб не хотілося йти аж так далеко, тому спільно було прийнято рішення доїхати до підніжжя гори максимально близько.
Саме тут ми допустилися великої помилки. Доїхавши до руїн туристичного притулку треба було саме біля нього поставити автомобіль і прямувати далі пішки.
Читати далі...
25.09.2017 р. 
Черговий робочий тиждень розпочався, а це означає, що треба закотити рукави й працювати. Добре, що хоч дощ припинився й можна вже не брати з собою набридливі парасолі. А то можна їх і забути, скажімо, у транспорті.
Менше з тим. Про погоду поговоримо якось згодом, а поки що розповім про те як ще минулого місяця вдалося зробити похід на гору Стій.
Читати далі...
Люблю подорожувати й стає досить доброю традицією розповідати про цікаві місця де вдалося побувати.
Одним із поселень куди вартує завітати є Колочава, село у Закарпатській області де на даний час функціонує аж 10-ть музеїв.
Ви мені назвіть село, де функціонує хоча б один музей, а тут цілих десять.
Чесно кажучи, був здивований.
Завершальна частина розповіді про похід Воробуса і компанії на вершину Молода.
Отже, на третій прокинулися ми пізно. Все-таки, атома далася взнаки та й лягали ми пізно. Поки зварили бограч, поки поговорили, поки розставили намети й вже третя година ночі.
Тим не менше, плани на третій день також були.
Літо продовжується, а з ним й Ігор Воробус продовжує подорожувати. Поки що їздимо по горах, але вже незабаром заїду в дуже цікаве місце.
На цей раз на вас очікує розповідь про те, як Воробус і компанія їздили на гору Молоду. Знаходиться вона неподалік села Осмолода, що в Івано-Франківській області.
Добратися туди дуже важко.
Як тільки вперше побачив в інтернеті, що на Закарпатті є таке село як Колочава, то одразу ж в нього закохався.
І справа тут не у чудових краєвидах, які можна побачити заїхавши в кінець цього населеного пункту, а в цікавих місцях, яких тут є безліч.
Літо – пора туристичних походів. Тому, Ігор Воробус намагається не сидіти вдома, а подорожує у цікаві місця про які попередньо дізнаюся або з карт або ж банально з інтернету.
Вже від завтра почну розпочну цикл публікацій про похід на гору Молода, а поки що розповім про незвичну вершину на якій, так виглядає, мало хто бував.
Її назва – Яйко-Перегінське й знаходиться вершина якраз по дорозі на вже згадувану вище Молоду.
Як же хочеться інколи вибратися кудись за місто щоб тебе ніхто не бачив і ти також. Особисто я люблю їздити в Карпати.
Там і свіже повітря й чисті річки, а якщо ще й є хороша компанія збоку, то виїзд за місто стає ще цікавішим.
Звісно, що не кожна людина хоче жити в польових умовах. Багато кому потрібні відповідні умови, принаймні будинок для ночівлі.
А далі розповім про те, чому не можна вірити місцевим коли піднімаєшся на яку-небудь вершину.
На моїй історії подібне трапилося вперше.
Було колись що пішов з колегою на білі гриби й місцевий дідуган відправив нас далеко мотивуючи це тим, що внизу їх велика кількість.
Але, щоб заблукати на маршрутці – це щось нове.
Якщо ви хочете поїхати на озеро Синевир, то для того, щоб урізноманітнити вашу подорож вартує сходити на вершину, яка розташована поруч. Її назва – Стримба (1719 метрів над рівнем моря).
Похід на неї розпочинають із відомого села на Закарпатті – Колочави. Тут окрім великої кількості музеїв є ще й два марковані маршрути на гору Стримба: синій та зелений.
Воробус і компанія йшли по зеленому, який розпочинається із перевалу Присліп.