29.01.2018 р. 
Черговий робочий тиждень розпочався й вже зараз ваш автор порадує наших читачів новою публікацією. Буде вона на туристичну тему, адже минулих вихідних Ігор Воробус і компанія вибралися в похід – зимовий.
Вже давніше писав, що маю нове захоплення – підкоряти карпатські вершини у зимову пору року. Так, можливо – це не так класно як, скажімо, ходити в гори влітку, але тут є свій кайф.
Читати далі...
Зимовий похід Воробуса й компанії на гору Яйко-Перегінське. Частина перша
Черговий робочий тиждень розпочався й вже зараз ваш автор порадує наших читачів новою публікацією. Буде вона на туристичну тему, адже минулих вихідних Ігор Воробус і компанія вибралися в похід – зимовий.
Вже давніше писав, що маю нове захоплення – підкоряти карпатські вершини у зимову пору року. Так, можливо – це не так класно як, скажімо, ходити в гори влітку, але тут є свій кайф.
Читати далі...
День четверга починаємо з поганих новин.
Так, як Воробус – любитель гір, то з прикрістю почув про варварське відношення певної когорти людей до колиби, яка була розташована під вершиною Яйко-Ілемське.
Це ж треба бути такими рагулями щоб зробити подібні речі. Проте, чому я дивуюся. У наш час від людей можна очікувати чого хочеш.
Те, що ваш автор любить ходити в гори відомий факт. І це, навіть не зважаючи на те, що на вихідних маю багато роботи й не завжди здається десь поїхати.
Та, менше з тим. Як наші читачі, мабуть, здогадалися у даній публікації мова йтиме якраз про гори.
Пригадуєте як після свята Дня Незалежності нашої країни громадськість сколихнула новина про те, що на найвищій вершині Львівської області горі Пікуй (1408 метрів) встановили 120-ти сантиметрову статую Ісуса Христа.
Останнім часом Воробус багато подорожує, то ж саме на цю тему й будемо говорити в черговій публікації на блозі.
Задам нашим читачам таке запитання: а чи знаєте ви скільки у Львові коштують камери зберігання?
Бувають ж такі випадки, що хтось приїздить у наше місто, хоче прогулятися, але вантаж заважає це зробити.
Дійшовши до підніжжя гори Великий Верх зрозумів, що йти далі було важко. Спека в цей день панувала ще та.
Були думки навіть повернутися назад, але здоровий глузд переміг і зробивши коротенький відпочинок, ваш автор попрямував далі – до вершини гори Стій.
Якщо ви уважно читаєте блог, то знаєте, що я часто у своїх розповідях використовую слова «подорожувати – це круто».
І справді, скільки разів вже кудись їздив.
Тему туризму згадав не просто так, адже саме сьогодні, 27 вересня весь світ відзначає свято, яке має назву – Міжнародний день Туризму.
Черговий робочий тиждень розпочався, а це означає, що треба закотити рукави й працювати. Добре, що хоч дощ припинився й можна вже не брати з собою набридливі парасолі. А то можна їх і забути, скажімо, у транспорті.
Менше з тим. Про погоду поговоримо якось згодом, а поки що розповім про те як ще минулого місяця вдалося зробити похід на гору Стій.
Люблю подорожувати й стає досить доброю традицією розповідати про цікаві місця де вдалося побувати.
Одним із поселень куди вартує завітати є Колочава, село у Закарпатській області де на даний час функціонує аж 10-ть музеїв.
Ви мені назвіть село, де функціонує хоча б один музей, а тут цілих десять.
Чесно кажучи, був здивований.
Завершальна частина розповіді про похід Воробуса і компанії на вершину Молода.
Отже, на третій прокинулися ми пізно. Все-таки, атома далася взнаки та й лягали ми пізно. Поки зварили бограч, поки поговорили, поки розставили намети й вже третя година ночі.
Тим не менше, плани на третій день також були.
Розпочався другий день походу на гору Молоду з чудового сонечка, яке ми побачили коли вилізли з намету. Це не могло не радувати, адже попереду на нас очікувало сходження на омріяну гору на якій ще ніхто з нас не бував.
Поснідавши Воробус, Орест та Антон зібрали речі, сіли в автомобіль і попрямували в напрямку Молодої. На неї треба йти з лісництва Мшанське по червоному маршруту.
Звісно, маючи в наявності транспортний засіб не хотілося йти аж так далеко, тому спільно було прийнято рішення доїхати до підніжжя гори максимально близько.
Саме тут ми допустилися великої помилки. Доїхавши до руїн туристичного притулку треба було саме біля нього поставити автомобіль і прямувати далі пішки.