2.07.2017 р. 
Нарешті руки Воробуса дійшли до того, щоб написати пост про те, як ми шукали залишки розбитого літака в Карпатах.
Три роки свого життя присвятив пошукам цієї знахідки і нарешті вдалося це зробити.
Читати далі...
Воробус знайшов залишки розбитого літака на хребті Аршиця. Частина перша
Нарешті руки Воробуса дійшли до того, щоб написати пост про те, як ми шукали залишки розбитого літака в Карпатах.
Три роки свого життя присвятив пошукам цієї знахідки і нарешті вдалося це зробити.
Читати далі...
Будь-який піший похід в гори – це не тільки неймовірна краса природи, але і певне випробування для організму. Особливо, якщо на Вашого шляху будуть різкі зміни кліматичних зон – від тропіків до льодовиків, так як це трапляється під час трекінгу в Непалі. І щоб все це нормально подолати, потрібно бути максимально підготовленим. Це стосується зокрема одягу зі спорядженням. Здається, що при для такого походу потрібно брати із собою все. Але це зовсім не так. Вам цілком вистачить 50-літрового рюкзака.
Літо – пора відпусток, відпочинку та й зрештою цікавих гірських походів. Не буду лукавити, коли скажу, що вже незабаром ваш покірний вирушить у чергові походи.
Має бути дуже цікаво, а поки що розповім про одне із цікавих місць куди дійсно вартує завітати.
Дощ припинився і ми пішли далі.
Дійшли до роздоріжжя й побачили, що у порівнянні з минулим роком на початку маршруту на гору Ключ встановили табличку, яка сповіщає про те куди йти.
Нарешті наступили вихідні, а це означає, що можна як слід відпочити від трудових буднів. Все лише розпочинається. Мова іде про літо.
Дивився на прогноз погоди, так от він на суботу та неділю досить таки сприятливий. Тому, не те що можна, а треба кудись їхати. Як варіант, похід в гори.
І знову про справи гірські. Як наші читачі вже зауважили, що останнім часом автор багато пише саме про екстремальний вид відпочинку. А ним, беззаперечно є похід в гори.
Інколи виходить там спати у наметах, а коли щастить, то можна потрапити й у колибу. Щоправда, ще треба знати де вони знаходяться.
Так от, саме блог Воробуса і готовий вам у цьому допомогти в продовженні рубрики «колиби в Карптах».
Третій день нашого походу Мармароським масивом розпочався із того, що ми прокинулися в недобудованому будиночку.
Саме там минула наша ніч. Незважаючи на те, що спати на підлозі було твердо, але принаймні було тепліше чим у наметі. Все-таки, на вулиці не липень місяць.
Другий день походу Мармароським масивом розпочався із того, що я прокинувся з самого ранку й з колегою Орестом попрямували знову до прикордонників з надією отримати бажаний дозвіл на проходження україно-румунським кордоном.
Чекали ми довго, але на цей раз її величність фортуна була привітнішою. На зміні чергувала інша жіночка, вона досить швидко глянула чи наші документи й за мить ми отримали такий бажаний дозвіл.
Це означало, що найближчі два дні ми могли присвятити підняттю на вершину під назвою Піп Іван Мармароський.
Травневі вихідні завершилися й таке враження, що від цієї ліні вже нікуди не втечеш, адже попереду нові вихідні й можна буде знову як слід відпочити.
Це буде потім, а поки що розповім про подорожі в яких за ці дні вдалося побувати. Розпочнемо, звісно, що із Мармаросів.
Подорож на кордон Румунії планував вже давно. В горах, близьких біля Львова бував вже не один раз і хотілося чогось новенького.
Сезон походів для Воробуса не завершується і вчора ми вирішили знову кудись вибратися.
Довго думати не стали й, враховуючи те, що подорож була розрахована на один день, було прийнято рішення поїхати в Сколе щоб вже там відвідати водоспад Кам’янка, а також піднятися на вершину Ключ.