10.05.2013 р. 
Протиріччя в українському політичному таборі в переддень Першої світової війни були дуже на руку існуючій тоді владі. Для польських правлячих кіл проросійські тенденції москвофілів у дійсності були майже не шкідливі, бо на галицькому ґрунті під польським пануванням проросійська ідеологія не могла стати реальною культурною чи політичною силою. Справжньою політичною силою, що загрожувала полякам, був український національно-визвольний рух. І тому підтримка москвофілів у боротьбі з українськими партіями була дуже важливою для польських правлячих кіл щоб утримати владу в Галичині.
Читати далі...
Галицьке москвофільство та українські народовці на початку XX століття (Частина 3: крах ідеології «етнічного братерства»)
Протиріччя в українському політичному таборі в переддень Першої світової війни були дуже на руку існуючій тоді владі. Для польських правлячих кіл проросійські тенденції москвофілів у дійсності були майже не шкідливі, бо на галицькому ґрунті під польським пануванням проросійська ідеологія не могла стати реальною культурною чи політичною силою. Справжньою політичною силою, що загрожувала полякам, був український національно-визвольний рух. І тому підтримка москвофілів у боротьбі з українськими партіями була дуже важливою для польських правлячих кіл щоб утримати владу в Галичині.
Читати далі...
На початку XX ст. почалась сильна конфронтація українських народовців з «Русско-Народною Партією». Москвофіли пішли на зближення з польськими правлячими партіями. М.Грушевський, який жив і працював тоді у Львові, писав, що цей союз зростав за останні роки поступово і тільки на початку XX ст. став дуже міцним.
У сучасному політичному житті України бере участь велика кількість політичних партій та організацій. Але не всі політичні чинники, що діють сьогодні в нашій державі, працюють на її розбудову. Окремі з них звертають свої погляди до нашого північно-східного сусіда. Промосковська орієнтація деяких українських політиків є явищем, яке має своє історичне коріння. У нас в Галичині ще з другої половини XIX століття існував такий політичний напрямок як "москвофільство".
Свята продовжуються, а з ними і народні гуляння українців. Проте, блог Воробуса після нетривалого простою повертається і на далі буде радувати своїх читачів все новими і новими публікаціями.
Подій на вихідних відбулося багато, це і цікаві футбольні поєдинки, і боксерський бій за участю Володимира Кличка, але перше про що ми будемо говорити так це про понеділок після Великодня або як в народі його люблять називати – обливаний понеділок.
Багато людей мене питає, чого той Воробус ніяк не вилізе із-за ПК і не йде щось допомагати по дому. Що справ мало? Відповідаю, домашні справи вже всі зроблені, залишилося лише йти святити паску і ковбасу з яйцями. :D
Жарти, жартами, але у сьогоднішній публікації хотілося би ще поговорити на тему погоди, адже вона як і квитки на концерт завжди турбує людей. То вона нормальна, то псується.
Отже, якою буде погода на Великодні свята, як відповідно одягатися та багато іншого читайте далі.
Третього травня народився цікавий європейський політик, філософ і один з перших політологів у світовій думці – Нікколо Макіавеллі (1469-1527).
Усе його життя було пов’язане із його рідною Флоренцією. Макіавеллі народився у сім’ї заможного адвоката. Цей середньвічний період для Флоренції був пов’язаний із тривалою боротьбою правлячої династії Медичі з представниками республіканської форми правління на чолі з представником Домініканського ордену Джироламо Савонаролою.
Учора Україна могла поспоглядати комуністичну ходу по нашій землі. Тішить, що тих червоноприхильних щороку стає менше і менше. Ті що виходять з портретами Лєніна виглядають примітивно і жалюгідно.
Гасла, символіка, мислення початку ХХ століття – це справді не майбутнє для українців. Політичні динозаври з серпом і молотом навіть не хочуть задуматися про те, що їх лідери живуть нормальним ринком, займаються бізнесом, є складовою новітньої української олігархії зрощеної на бідах та обкраданні людей.
Чи то я такий, чи то мене так пригоди люблять, чи то світ такий, але досить часто Воробус любить потрапляти в різноманітні пригоди. Як з них виходжу – це вже інша справа, але краще в них не потрапляти.
Сьогоднішня стаття буде називатися досить таки лаконічно – із приходом тепла бидло активізувалося.
Світ – театр, а ми – у ньому актори. Ця філософська алегорія є відомою. Треба погодитися, що суспільна поведінка є, справді, театралізованою. Грою є все: поведінка людини на роботі, часто стосунки серед друзів і знайомих, грою є інтим та вживання їжі. Гра не передбачає відвертої і щиро-природньої поведінки людини. Це довів ще оригінал З. Фрейд, коли писав про постійну боротьбу „Его” (внутрішньої людської моралі) з „Суперего” (суспільно сформованими правилами). Включав філософ у цю схему боротьби і фізіологічну складову людини – „Лібідо”.
Чи то тепла погода так вплинула на Воробуса чи що, але у вашого автора криза жанру і то така серйозна.
Наш з вами блог має вже такий формат від самого початку його заснування, а це більше як 3.5 роки, що стараємося оновлювати ресурс досить таки часто. Радує око також те, що свої цікаві публікації досить таки часто присилають інші люди за що їм окрема подяка.
Ми ж працюємо не для себе, а для громади. Не було б вас, читачі блогу, не було би цікаво писати і з вами спілкуватися.