Є у світі один цікавий блог про техінку, який веде пан Мислінський. Так от, нещодавно цей пан організував у себе на сайті конкурс.
Суть його полягала у наступному: людям треба було присилати до автора блогу свої історії пов’язані із мобільним телефоном. Мене це зацікавило, тому я сказав «горіла хата – гори і сарай» може щось і виграю. А приз за перше місце – 100 гривень, за друге – 50 гривень.
Як вчора мені повідомив пан Мислінський, історій на конкурс прислали аж дві, тому мене це дуже потішило, 50 гривень у кишені, але який майор не хоче стати генералом.
Пропоную вам ознайомитися із моєю історією, називається вона «Мобільний телефон – друг чи ворог?»
Мобільний телефон друг чи ворог. Чи задумувалися ви коли-небудь над цим питанням. От всі кажуть, що без мобілки зараз не проживеш. Я, наприклад, із цим не погоджуюся. Розкажу вам цікаву історію, яка зі мною відбулася ще коли я був малим.
Одного разу я їздив в гості до своєї тітки. Вона живе у нових масивах, тому там люди користуються такою «крутою» штукою як ліфт. Як я їх не люблю ви собі навіть уявити не можете, а все із-за того, що у них можна застрягнути і сидіти довго і нудно.
Так от, приїжджаю я до тітки, заходжу під’їзд і не хотів сідати у ліфт, але сумка у мене була важка і я таки сів. Подумаєш, всі люди їздять ними кожного дня і то по кілька разів, чому я маю застрягнути.
Краще би я про подібне не думав. Зайшов у ліфт, натиснув кнопку сьомого поверху, їду і тут раз, у будинку не стало світла. А щоб ті ліфти…. далі нецензурна лексика.
Що робити? Перш за все я почав тиснути кнопки диспетчера. Та хіба що тиснув, нічого там не працювало. Але, і це був не останній шанс. «У мене ж є мобільний телефон, зараз подзвоню і викличу допомогу», – сказав я собі уголос.
Витягую мобільника, набираю номер тітки, адже вона найближче до мене і тут мені на дисплеї вибиває напис – «Батарея розряджена». Як я тоді плювався з того всього. У цей момент я зрозумів, що мобільний зараз мені явно не допоможе. Який толк з нього якщо я забув його зарядити? І чомусь саме у цей момент він здох(((((
Просидів я у ліфті близько години і від тоді зрозумів, що мобільний телефон – це всього лиш забаганка людей і на нього сильно розраховувати не варто, бо він може або розрядитися або ще прикол – бути поза зоною мережі.
Ось така от історія відбулася зі мною.
Якщо вам сподобалася моя історія, то попрошу за неї проголосувати.
Зробити це можна тут.
Моя історія – номер один.
Дякую всім за віру у мене. Можливо завдяки цьому призу ваш автор нарешті купить собі відеокарту. 😀
Автор статті: Vorobus.
нащо тобі відеокарта? ти геймер?
Неа, треба оновити машину))) 😉 🙂
краще оперативку докупити, або проц
Схоже на розмову двох п’ятикласників. (і стаття, і коменти)
adekvat, а 5-класники хіба не люди? 😆
і тиждень ще не пройшов 🙂
Тішитьсі нині наш горобець
Виграв на сайті простий олівець
Конкурси люб’ют бльохери всі
Бо шось заробити там можут собі
нє не люди а малишня
а малишня шо, не люди? 😮
Воробусе, то ти ще мало посидів, міг би посидіти зо 3-4 години. Цікаво, а що би тоді написав у статті? 😀
Воробус, признайся чесно – спочатку з мобільного написав статтю на конкурс 😆 , а потім вже почав до тітки дзвонити 😀
Мораль історії Воробуса така: “перед тим як заходити у ліфт – перевір чи в тебе батарея заряджена і будинку є достатньою для дзвінків покриття твого ОПСоСа!”