19.01.2025 р. 
Воробус знову згадує свого колегу – шеф-редактора футзального порталу «5х5» Артема Терентьєва, який не тільки пише добре про футзал, а й вміє творити вірші. Ось декілька нових від нього.
У гурту “Pink Floyd” є така інструментальна композиція – “The Last Few Bricks”. Вона не увійшла до альбому “The Wall”, але виконувалась на концертах під час “The Wall Tour”. Це було таке собі попуррі з інструментальних версій пісень “Another Brick In The Wall. Part 2”, “Don’t Leave Me Now” та “What Shall We Do Now?”. Тому, назва цього вірша – похідна від “The Last Few Bricks”, але з іншим підтекстом. Фактично це продовження вірша “Півгодини”, написаного 13 листопада минулого року.
“Кілька останніх цеглин” (19.01.2025.)
І збудується нова стіна.
Кілька останніх краплин –
Буде випитий келих вина.
Кілька останніх зізнань –
Та вони вже не актуальні.
Кілька останніх бажань,
Що колись були віртуальні.
Кілька останніх хвилин
Вибачень за взаємні гріхи.
Кілька останніх світлин –
І у двох будуть різні шляхи.
Востаннє я був у Львові ще у 2022 році. Тоді вже була повномасштабна війна. Тим не менш, я приїхав у Львів, щоб коментувати матчі чемпіонату України з футзалу серед закладів вищої освіти. З того часу я у Львові не був, але сумую за ним. Вірш “Розкажи мені трохи про Львів” – це наче спілкування з однією моєю хорошою подругою, яка родом зі Львова, і я прошу її розповісти про Львів, щоб оживити спогади про це місто.
“Розкажи мені трохи про Львів” (23.12.2024.)
Який часто я бачу серед своїх снів.
Я у Львові давно вже не був.
Розкажи, щоб я раптом його не забув.
Розкажи мені трохи про Львів,
Хоч я знаю: для цього не вистачить слів.
Розкажи, щоб я все пригадав.
Розкажи. Бо без Львова я засумував.
Розкажи мені трохи про Львів,
Який іноді слухає співи дощів.
Розкажи, щоб я миттю згадав,
Як на Площі колись танго я танцював.
Розкажи мені трохи про Львів,
Куди “Кузя” любив повертатись домів.
Пригадай, як Місько тут співав
Про Париж, який він за життя теж кохав.
Розкажи мені трохи про Львів,
Який манить мене вже багато років.
Розкажи мені трохи про Львів –
Про це місто, яке я давно полюбив.
Вірш “В черзі за щастям. Частина 2” – це фактично продовження вірша “В черзі за щастям”, який був написаний ще 24 грудня 2017 року. Але тепер – з новими емоціями, новими враженнями. І новими висновками про цю чергу за щастям.
“В черзі за щастям. Частина 2” (08.01.2025.)
Може, раптом мені колись пощастить.
Не шукаю вже відповідь на питання,
Коли, де, і з ким в мене буде ця мить.
Я у черзі за щастям буду останнім,
Бо навколо щасливі вже будуть усі.
І, можливо, саме тоді, як востаннє,
Я казатиму долі слово “Мерсі”.
Я у черзі за щастям буду останнім.
Може, раптом дасть доля ще один шанс,
І знов буде в моєму серці повстання,
Як бувало колись зі мною не раз.
Я у черзі за щастям буду останнім.
Може, раптом колись і буде ця мить.
Не шукаю вже відповідь на питання,
Де, і з ким, і коли мені пощастить.
Дякую за кілька хвилин небанальної творчості. Успіх та наснаги автору!