Освітня реформа: дискримінація за ознакою здорового глузду

Реформи

Про наше міністерство освіти (Лілія Гриневич) та його шалені реформи зараз не говорить хіба що лінивий. То виправляти помилки зеленим кольором замість червоного запропонує. То ще щось вигадає таке, через що довгий час напружено гуде, як високовольтна лінія, вся інтернет-спільнота.

До речі, якщо Вам потрібно швидко опанувати якісь навички чи розширити свої знання у певній галузі - раджу пошукати для себе курси на сайті "курси Львів".

І от, як кажуть, не пройшло і півроку – новий шматок реформи нашої багатостраждальної середньої освіти. Добрячий такий шматок. Такий великий, що заради нього довелося створювати цілу комісію. Антидискримінаційну. Що це і для чого? Коротко поясню.

Сьогодні всі (ну добре – певна частина громадян) просто збожеволіли на ґрунті, як на мене, уявної, нафантазованої дискримінації. Начебто хтось когось утискає за різними ознаками – статевою, професійною, кількістю членів родини і так далі. Наприклад, сказати «автор книги – талановита людина» не можна. Бо «автор» – слово чоловічого роду. Чого це жінка має позначатись чоловічим родом? Непорядок! Дискримінація статева! Треба казати «авторка». Про фемінітиви я детальніше розповім трохи згодом.

Тепер по суті. Антидискримінаційна комісія при Міністерстві освіти постановила прибрати з підручників слово «батьки» і замінити його на «рідні». Основний аргумент – а раптом в дитини нема батьків. Вона буде виконувати вправу і отримає морально-психологічну травму.

Як на мене, це – чергова маячня з дурдому на призьбі. Я закінчила школу, ліцей, університет. Разом зі мною вчились 25 чи навіть більше однокласників. І в жодного не було ніякої травми через якісь там слова у вправі. Ми думали, як би завдання без помилок зробити, а не розмірковували, є в нас хтось або щось чи нема.

Виглядає так, що нищиться будь-яка креативність. Натомість всіх знову заганяють у рамки. От, наприклад, вправа, де учневі пропонується розповісти про фільм, який він бачив останнім у кінотеатрі. І тут вбачають дискримінацію. Бо є діти, які жодного разу не були в кінотеатрі. І знову – психологічна травма. А проявити винахідливість і розказати про фільм, який бачив по телевізору чи в друга на комп’ютері? Кого ми виховаємо, якщо будемо весь час ховати дитину від потенційних вигаданих «психотравм» та весь час спрощувати завдання?

Не полінувалася відкрити підручник з української мови для 6 класу. Автор - Заболотний. Так от, там є така вправа. «На канікулах ваш однокласник планує поїхати на відпочинок до своєї бабусі. Розпитайте в нього, де живе його бабуся, яка там природа, як він буде проводити вільний час».

Отже, що ми тут бачимо? Аж дві дискримінації! Перша – гендерна. А чому це тільки однокласника питати, а не однокласницю? І скрізь займенники суто чоловічі – його, він. Друга – оця родинна. А раптом в дитини нема бабусі, а раптом вона нещодавно в інший світ вирушила – і дитина отримає психологічну травму під час спогадів? А якщо однокласник бабусю має, але ніколи до неї не їздив і не збирається? 

Коментарів на дану тему у соцмережах багато. Люди аж закипають, обурюючись. Хтось припускає, що таким чином готується підґрунтя для більш активної пропаганди гомосексуальності. Хтось вважає, що так знецінюється родина. Адже «батьків» уже не буде. Будуть якісь розпливчасті «рідні», якими можуть бути хто завгодно. І дві мами або два тата в тому числі. Хтось впевнений, що оця вся «мишача возня» – відволікаючий маневр від чогось більш важливого.

Я вважаю, що краще б уважніше досліджували зміст підручників на наявність помилок. Бо коли дитина знаходить у підручнику помилку (і навіть не одну) – то реально соромно має бути тим, хто дає «добро» на їх друк.




Публікації по темі:

коментарів - 4 може ще щось напишете?

  1. Stakeholder 26.06.2018 пише:

    Особисто я не вбачаю стільки негативу в антидискримінаційних кроках, тут навіть не справа в тому щоб когось не образити а у професійнійності авторів підручників. Чому саме бабуся чи дідусь? Чому саме кінотеатр? Невже не можна написати універсального так щоб це підходило до будь кого? Дитина сприймає все буквально, тому вона дійсно може не виконати завдання тільки тому що не була в кінотеатрі а в завданні йдеться саме про нього. От в чому я дійсно вбачаю махровий ідіотизм то це в різних авторках, депутатках, психологинях та інших фотографинях. Коли я вчився в школі, і хтось вживав слова типу “директорка”, це було грубою граматичною помилкою. Не можу ніяк зрозуміти звідки зараз все це повилазило. Таке відчуття що це ще один елемент гібридної війни щоб показати українську мову дурнуватою оскільки вона вперше за часи незалежності почала трохи відвойовувати свої позиції у суспільстві після революції.

    • Arwenita 26.06.2018 пише:

      На жаль, досягти стопроцентної універсальності не вийде. Бо завжди знайдеться дитина, в якої або чогось нема (не було), або вона чогось не бачила, або суто фізично не може зробити (особливі потреби). А вправи на розвиток мовлення – обов”язковий елемент програми. От, наприклад, чим замінити кінотеатр? Навіть телевізором не можна, бо є діти, в яких його ніколи не було. Щоб усі виконали завдання правильно – на то є вчитель, який дасть відповідні пояснення. “Діти, хто не був у кінотеатрі, розкажіть про фільм, який ви бачили по телевізору, на комп”ютері, планшеті, у друга/подруги”. Справа в тому, що насправді вчитель не збирається встановлювати факт перегляду дитиною того фільму саме в кінотеатрі. Це не є основна мета. Головне завдання полягає у розвитку грамотного, зв”язного мовлення. І по суті не так важливо, про що дитина розповість. Головне – досягти мети.

      А всі ці “авторки” повилазили з феміністичних рухів. Гранти отримують – то мають відробляти. Тому й з”являється подібна маячня. Я так думаю.

  2. Stakeholder 27.06.2018 пише:

    Ідеального нічого немає, але старатися варто. Замість дідусів-бабусів можна сказати “рідні чи знайомі”, у випадку фільму не конкретизувати як і де саме хтось його дивився, а лише сам факт перегляду і т.д.
    Що ж до феміністичних рухів то я таких поки в Україні не спостерігав, якщо вони й є то вплив їх мінімальний. Що мене дивує то це те що багато сучасних немейнстрімових інтернет медіа, які претендують називатися прогресивними починають страждати цим мовним рагулізмом видно вважаючи що це якась тру-укрмова.

    • Arwenita 27.06.2018 пише:

      Починалося все з “етеру” (замість ефіру). Комусь шпак в голові цвірінькнув, що літера “ф” – запозичена, і треба її позбуватися, замінивши “суто українською” буквою “т”. Навіть зараз на якомусь каналі проскакує оце “в етері”.

      Не розумію цього бажання комусь довести свою унікальність таким дурним чином. Запозичення є у всіх мовах. І ніхто не робить з цього трагедію. О-о-о, згадала! Колись була хвиля взагалі всі запозичення на українські “неологізми” міняти. Запальничка – спалахуйка. =)

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*