Продовжую розповідати про сходження вашого автора та компанії на найвищу вершину Польщі – гору Риси. Нагадаю, її висота складає – 2499 метрів над рівнем моря.

Минулу частину завершив тим, що біля Чорного Ставу наша група у складі чотирьох чоловік розділилася. Двоє людей вирішило не йти далі, а спускатися вниз, чого не скажеш про Воробуса та Володимира, які попрямували далі.

Буду відвертим, зважаючи на всі примхи погоди, які були в цей день та невідомі для мене гори, йти вверх було якось лячно. Не знав чого очікувати на вершині. Плюс лякали обриви.

Але, п. Володя знайшов для мене мотиваційні слова й ми попрямували у напрямку до своєї мети. Окрім нас на Риси лізли також інші люди. Правда, я їх зовсім не розумів. Чи то вони були молдавани, чи то румуни, але поспілкуватися з ними не виходило.

Щоб ви розуміли, підйом на Риси складний тим, що тут треба йти прямо «у лоб». Це вам не Говерла, куди підвозять під Заросляк. Тут ти набираєш висоту фактично з нуля.

Десь Риси нагадали мені Сивулю. Каміння під ногами, яке з часом набридає, не зникає аж до вершини. По дорозі є багато джерел. Тому, особливо внизу, проблем з водою не виникає.

Був вражений красою гір, адже саме з них і беруть початок річки.

Дорога на Риси добре промаркована. Червоний маркер вказує на складність маршруту. Щоб наші читачі знали, на найвищу вершину Польщі можна лізти й зі Словаччини. Не пробував, але кажуть там підйом значно легший.

Казати одне, а йти далі було потрібно. Не буду лукавити що на деяких проміжках дороги я хотів звернути вниз. Каміння набридало ще більше, погодні умови погіршилися (все затягнуло хмарами), плюс почалися ланцюги.

Поляки вирішили перестрахуватися й зробили для туристів страхування. При підйомі цілком реально можна зірватися вниз. Тому, як будете підніматися, обов’язково страхуйтеся завдяки ланцюгам.

Міркував що буде важко підніматися, але якраз навпаки. Ланцюги допомагали робити сходження значно швидше.

Весело далися останні метри дистанції. Під Рисами були такі обриви що ставало дуже лячно. Тут приходилося очікувати поки спустяться туристи з вершини.

За якихось 4 години я – Воробус та п. Володимир були на вершині. Окрім нас там ще була достатня кількість людей, які були вражені красою гір.

Скажу навіть більше, природа вирішила не знущатися й за мить хмари зникли із суворого неба.

Можна розслабитися й милуватися чудовими краєвидами.

Далі буде….

Автор статті: Vorobus.