Вихідні тривають й настав час порадувати наших читачів новими публікаціями, а сьогодні, до слова, вони будуть про туризм.

Як відомо, буквально нещодавно ваш автор з друзями знову подорожував Європою. У польське місто Вроцлав ми планували поїхати давно. Ще у 2018 була по кроках розписана ця поїздка. Єдине що залишалося, так це узгодити всі фінансові питання.

Як тільки питання грошей та склад учасників було вирішено, ми купили квитки на літак, автобус, забронювали хостел й чекали дати відправлення. У минулих постах я вже писав про те, що дуже переживав за подорож літаком, адже раніше ніколи не літав. Та й серед моїх друзів двоє з трьох теж не мали справ із найбезпечнішим видом транспорту.

Тому, десь побоювання були. Проте, після того як ми приїхали в аеропорт імені Данила Галицького цей страх зник. У нашій компанії панував хороший настрій, не припинявся він і під час реєстрації.

У Вроцлав летіло багато українців, тому й з ними теж вдалося поспілкуватися. Ще веселіше стало у дьюті фрі. Само собою, що ваш автор не міг не зайти туди. З собою ж нічого не можна брати, а ось вже на борт літака навіть треба. До речі, ціни там нормальні. Я би навіть сказав терпимі.

Зал очікування чимось особливим не здивував. Так, тут нема бомжів чи бабок, але й посидіти спокійно теж не вдасться. Постійно ходять люди, спілкуються між собою.

Ваш автор спершу сидів роздумував про майбутній виліт, потім розглядав літаки, а потім й перекинувся словами з друзями. Всі з нетерпінням очікували вильоту.

Ще мить й розпочалася посадка на літак. Хтось йшов щасливий, хтось, як ваш автор, хвилювався. Легше стало тоді, коли ми піднялися у хмари.

Політ тривав близько 50 хвилин, ще пів години ми стояли в аеропорті Вроцлава щоб нас впустили у Польщу. Далі ж розпочалися найцікавіші пригоди.

Ще до подорожі ми гуглили, що до нашого хостелу їде 106 автобус. Чемно, культурно знайшли бажаний «bus», сіли та й собі їдемо. Будете сміятися, але минуло пів години, а центром міста й не пахло. Тоді ваш автор вирішив відзначитися. Я пішов до водія, почав питати за наш хостел й водій, глянувши на це все, сказав нам виходити.

Вийшли ми серед поля й ваш автор ледве не отримав на горіхи від решти членів команди. Де знаходиться наш хостел, як туди доїхати не знав ніхто.

З потугами, але нам таки вдалося доїхати до центру, а вже там класний водій за символічну ціну довіз нас до місця проживання.

Умови проживання одразу ж сподобалися. Так, ми жили в одному номері, але добре що не було сусідів поруч.

Перший день перебування у Вроцлаві завершився у нас в номері. Після відвідин супермаркету та коротенького перекусу, ми лягли спати. Новий день обіцяв подарувати Воробусу й компанії неймовірні пригоди.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.