Завершальний день нашого походу озерами Аршиці видався, мабуть, найлегшим зі всіх днів що ми там перебували.
Читати далі...
Другий день нашого походу озерами Аршиці розпочався із того, що ми прокинулися на озері Забутому, поснідали й потрохи почали збиратися далі в дорогу.
А вона, до слова, обіцяла бути дуже цікавою, адже мали за день знайти залишки літака на хребті Аршиця, піднятися на вершину Горган-Ілемський та встигнути до озера Аршиці на ночівлю.
Забігаючи наперед скажу, що це зробили ми завдяки титанічним зусиллям. Щоправда на літак ми так і не натрапили.
Та, про все по-порядку.
Читати далі...
Приїхав Воробус з гір, трохи відпочив й поступово буде розповідати про наші пригоди на хребті Аршиця.
Окрім того, що ми їхали туди побачити озера Аршиці та піднятися на вершину Горган-Ілемський, я ще собі поставив за мету – знайти залишки літака, який впав якраз недалеко від Горгану ще й у далекому 1983 році.
Кажуть, що це місце вдалося відвідати малій кількості людей. А саме подібні розмови тягнуть автора до ще більшого екстриму.
На відміну від минулого разу, цього я вже підготувався значно краще. Перечитав багато публікацій в інтернеті від людей, які там бували, розробив маршрут, взяв навігатор з точними координатами.
Читати далі...
На завершення відпустки Ігор Воробус вирішив зібрати компанію із 4-ох чоловік та вибратися на три дні на озера Аршиці.
Свого часу я вже тут бував, тому дорогу на водойми знав.
А щоб було ще цікавіше, то поставив собі за мету відвідати вершину – Горган-Ілемський, а також знайти залишки літака, який розбився на хребті Аршиця у далекому 1983 році.
Читати далі...
Обіцяв Воробус кудись вибратися в серйозний похід і схоже, що таки час для цього настав.
Вже завтра зранку ваш покірний у складі трьох чоловік виїздить на декілька днів знову ж таки подорожувати хребтом Аршиці.
Хто уважно слідкує за життям Ігоря Воробуса та цим блогом, ті люди знають що минулого року я вже там бував.
Тоді ми з великими потугами (було двоє чоловік), але таки знайшли озера Аршиці: Забуте, Аршиця та Росохан. Звісно, що копієчку напам’ять я тоді теж кинув в одне з озер, то ж, як бачимо все йде до того, що таки туди знову повернуся.
Читати далі...
Літо – пора відпочинку, тому в хаті явно сидіти не треба, а старатися десь виїздити на природу, моря.
З останніми зараз трохи в людей важкувато, адже фінансове становище у країні бажає бути кращим та й без Криму якось не так.
Є Одеса, але вона не може зрівнятися з кримським півостровом.
Тому, приходиться їхати кудись на озера, а ще краще в гори. Скажімо Воробусу моря не потрібно, я би краще кудись поїхав, підкорив нові вершини на яких ще не бував.
А їх, до слова, в тій же Львівській області є дуже багато.
Читати далі...
Черговий день наступив, а це означає, що настав час порадувати наших читачів черговими публікаціями.
І, зокрема, сьогодні ми будемо говорити на такі теми як: ідея щодо відвідування вежі Ратуші, візит Воробуса у хінкальню, а також відкриємо для наших читачів новий вид спорту – волейбол.
Поспішати куди нема, тому про все по-порядку.
Читати далі...
Як відомо, минулих вихідних вашому автору довелося побувати в такому селі як Тухля.
Знаходиться воно в Сколівському районі Львівської області за якихось 5 кілометрів від селища міського типу – Славське.
Засноване це поселення було ще у далекому 1397 році. Населення на даний момент складає близько 2500 тисяч людей. Плюс не варто забувати, що сюди часто приїздить велика кількість туристів.
Особливо це стосується свят та покатульок на лижах.
Читати далі...
Дійшовши до вказівника на «на Маківку» ми трохи перепочили й задумалися, а куди ж йти далі, адже було дві дороги: одна ліворуч – автомобільна, інша – ґрунтова прямо по курсу.
Було прийнято рішення йти ліворуч, адже читав в інтернеті, що саме ця дорога є новою й по ній краще йти. Хоча, чесно скажу, колись будучи ще зовсім юним ходив на Маківку саме по старій дорозі. Там треба йти вздовж дороги, а потім різко звернути ліворуч та набрати висоту.
Читати далі...
Вихідні минули, видалися вони для Воробуса вже аж надто насиченими. Але, від того і є літо, щоб не сидіти вдома, а десь їздити, кататися…
От і вчора, 10 липня автор зібрав компанію у складі 11-ти чоловік для того щоб поїхати у село Тухля й саме там підкорити такі вершини як Захар Беркут та Маківка.
Перед тим читав в інтернеті, що подібний маршрут легко можна пройти за день, а загальна його протяжність близько 19-ти кілометрів.
Що ж, прийшлося пробувати…
Читати далі...
28.07.2016 р. 
