29.08.2016 р. 
Продовжую розповідати про наш черговий похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.
На черзі день другий.
Отже, після того, як у перший день повечеряли й втомлені лягли спати, ранок зустрів нас прохолодою. Якщо ви будете спати на галявині під вершиною Мала Попадя, то знайте, що вітер там продуває добряче.
Читати далі...
Похід Воробуса та компанії за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода. Частина друга
Продовжую розповідати про наш черговий похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.
На черзі день другий.
Отже, після того, як у перший день повечеряли й втомлені лягли спати, ранок зустрів нас прохолодою. Якщо ви будете спати на галявині під вершиною Мала Попадя, то знайте, що вітер там продуває добряче.
Читати далі...
Автор відпочив після подорожі й вже зараз розпочинає серію репортажів про похід Воробуса та компанії у туристичний похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.
Були в горах три дні, тому й поділю свою розповідь на три частини.
Схоже, що черговій мрії таки вдалося збутися, адже ваш покірний автор таки зумів знайти всі озера Аршиці.
Перші три, а це: Забуте, Аршиця та Росохан відвідав ще раніше, а буквально вчора (26 серпня 2016 року) вдалося заскочити ще й на озеро Лужки.
Чи міг би колись Воробус собі представити, що буде так часто ходити в гори? А, до слова, ще у далекому 2010 році я й взагалі не думав, що таке можливе.
Погляди змінилися й вже тепер я з горами на «ти». Мені цікавіше сходити в похід чим поїхати на те ж море, де мене вистачає максимум на три дні.
Проте, ще жодного разу не ходив в походи один на відміну від людей, яких зустрічав по дорозі.
Чому ж вони подорожують наодинці?
У сьогоднішній публікації спробую це з’ясувати.
Завершую розповідь про гірський похід Ігоря Воробуса та Ореста Гординського за маршрутом: Малий Пустошак – Великий Пустошак – Німецька полонина – Горган-Ілемський.
Після того, як ми цілий день йшли втома відчувалася ще та. Тому, на так званому кемпінгу, на який ми зупинилися трохи нижче поляни Мшана першим ділом що зробили, так це розпалили вогнище та розставили намет.
Продовжую розповідати про свій похід в гори минулого тижня за маршрутом: Малий Пустошак – Великий Пустошак – Німецька полонина – Горган-Ілемський.
Другий день нашого походу видався, мабуть, найважчим, адже пройшли ми з Орестом багато й в кінці дня сил фактично не залишилося.
Як ви вже, мабуть, зрозуміли, кілька днів від Воробуса не було публікацій по причині – подорожей. Так, так, автор знову вибрався в гірський похід і, як завжди, без пригод не обійшлося.
Наодинці з природою ми були рівно три дні, тому свою розповідь розділю на три частини.
На цей раз в гори Воробус поїхав з своїм хорошим приятелем – п. Орестом. Ми таки вирішили добити літак і знайти його.
І знову поговоримо на тему туризму.
Й в найближчій публікації розповім про поточний стан озер Аршиці на яких мені нещодавно довелося побувати.
Точних їх координатів вказувати знову не буду.
Чому? Вже неодноразово пояснював, що люд в нас дикуватий і якщо кудись приходить, то обов’язково за собою не думає прибирати, смітить, а ще й більше – просто знищує природу.
Завершальний день нашого походу озерами Аршиці видався, мабуть, найлегшим зі всіх днів що ми там перебували.
Другий день нашого походу озерами Аршиці розпочався із того, що ми прокинулися на озері Забутому, поснідали й потрохи почали збиратися далі в дорогу.
А вона, до слова, обіцяла бути дуже цікавою, адже мали за день знайти залишки літака на хребті Аршиця, піднятися на вершину Горган-Ілемський та встигнути до озера Аршиці на ночівлю.
Забігаючи наперед скажу, що це зробили ми завдяки титанічним зусиллям. Щоправда на літак ми так і не натрапили.
Та, про все по-порядку.