Про стародавній Львів з упевненістю можна сказати, що це місто легенд. І львів’яни дуже люблять своє місто та його старовинні площі, парки та сквери. Сьогодні поведемо розмову про парк, який більше всього овіяний багатьма легендами – це парк Високий замок.

У Галицько-Волинському літописі якраз перша історична згадка пов’язана із Замковою горою. Датована вона 1256 роком від Різдва Христового: «Як кара за гріхи зайнявся Холм через окаянну бабу і полум’я було таке, що усієї землі було видно заграву, також зі Львова по Белзьких полях бо сильним було полум’я пожежі». Пожежа, яка сталася в Холмі через якусь бабу, яка скоріше всього недопильнувала, коли щось пекла, мала бути дійсно дуже сильною. Відстань до Холма, який до речі знаходиться у Польщі, складає зі Львова біля 130 кілометрів на північ. На такій великій відстані заграву від пожежі жителі Львова могли спостерігати лише із Замкової гори. Подібну пожежу львів’яни спостерігали у 60-80 роках 19 століття, яка сталася у місті Стрий, який розташований від Львова на відстані 70 кілометрів. Цю пожежу спостерігали також і у Станіславі (сьогодні Івано-Франківськ), який знаходиться від Стрия на відстані 120 кілометрів.

В історії нашого міста Замкова гора мала вирішальне значення. Найдавніший історик-літописець Львова його бургомістр Бартоломій Зіморович так пише про князя Лева, але сучасні дослідження довели, що мова власне йшла про короля Данила Галицького: «Побачивши на самому кордоні своїх володінь вигідну у військовому відношенні гору, захищену внизу немовби кільцем вкритих лісом долин і самою крутістю, яка може стримати ворога, він негайно наказав збудувати фортецю і вирішив перенести сюди свою резиденцію».

Але перезимувавши тільки одну зиму у своєму новому замку посеред лютого завивання холодного північного вітру він відразу відчув незручність житла на Замковій горі, на яку з великою натугою піднімалась навіть тяглова худоба. Данило залишився незадоволеним цим місцем. Тоді король приймає рішення і будує новий замок – Низький. Тепер на цьому місці розташувався вернісаж. Цей замок вже був добре пристосований для проживання. А Високий Замок охороняв чисельний загін воїнів, щоб охороняти скарбницю короля. Пізніше ці скарби – золоті хрести, дві золоті корони та позолочений трон були загарбані польським королем Казимиром Третім Великим, який у 1340 році завоював Львів.

Після того, як Львів перейшов під панування Польщі, Казимир будує на Замковій горі замок, про який історик пише – «гори рідкісної форми у Сарматській землі і збудував на цій, сягаючій до хмар, горі довгий замок із каменю, подібний до лютні».

Попри своє оборонне значення, замок використовували ще як в’язницю. В 1410 році тут тримали у ув’язненні німецьких рицарів-хрестоносців, які потрапили в полон під час Грюнвальдської битви. А у 1559 році в підвалах замку була ув’язнена знаменита Гальшка з Острога, яка втекла від свого законного чоловіка до Львова.

У середньовічні часи командувач гарнізону Високого Замку іменувався бургграфом. Збереглася до наших часів драматична, а скоріше трагічна історія про старого бургграфа Бялоскурського, яка сталася 1590 року. Це була дуже поважна та шляхетна людина, яка вірою та правдою служила своєму місту. На своє нещастя він мав чотирьох синів, але не маючи достатньо вільного часу він не зміг приділити достатньої уваги при вихованні синів. Його сини виросли свавільними та брутальними. Двоє старших синів Бялоскурського зайнялися розбоєм та грабіжництвом. Ночами вони вчиняли напади на заможних львівських міщан, а награбовані речі таємно переховували у підвалах Високого замку. Справа дійшла до шляхетського сейму, який постановив негайно припинити безчинства, але брати Бялоскурські навіть не думали припиняти свою злочинну діяльність. Навпаки, вони ледве не замордували двох львівських радників. Справа дійшла до самого короля, і він видав наказ про страту злочинців. Та цей наказ так і не було виконано, бо Миколай та Войцех Бялоскурські загинули в одній передміській корчмі під час розбійницьких розборок. Після цих подій по Льову ще довго ходили легенди про скарби братів Бялоскурських.

Фортеця на Високому Замку була неприступним оплотом Львова. На протязі трьохсот років жодному загарбнику не вдавалося завоювати фортецю на Високому Замку. Вперше фортеця була захоплена у жовтні 1648 року військами Богдана Хмельницького під проводом Максима Кривоноса. Будучи смертельно пораненим Кривоніс продовжував керувати багатоденною облогою замку. Коли нарешті замок було завойовано, полковник Кривоніс помер від ран і його з почестями поховали біля підніжжя гори на Папарівці зі сторони Підзамча. Здобувши Високий Замок Хмельницький все ж не зміг завоювати Львів, бо отримавши великий викуп війська Хмельницького відійшли від Львова. На одній із алей на Підзамчі було встановлено пам’ятний камінь на честь перемоги над татарами в 1675 році під Львовом військами польського короля Яна ІІІ Собєського.

З плином часу фортеця на Високому Замку поступово занепадає. В 1670 році під час потужного землетрусу частина замкового муру обвалилася донизу. Також завалилася і криниця, яку викопали з великими труднощами. Це спричинило початок занепаду Високого Замку.

Шведський король Карл ХІІ в 1704 році без яких-небудь перешкод займає Високий замок. З висоти Замкової гори він спостеріг між Пороховою вежею та Босяцькою хвірткою невелику ділянку, так званий «мертвий кут», яка погано обстрілювалася оборонцями міста. Одягнений у мундир простого вояка 23-річний шведський король на чолі декількох сотень своїх солдат зміг зробити те, що протягом багатьох століть не вдавалося зробити нікому. Вперше за 350 років існування було захоплено Львів. Саме ця подія в історії Високого Замку стає поворотною. Після того, як Карл ХІІ захопив Львів Високий Замок починає все більше і більше занепадати. Залишившись без нагляду він стає пристанищем різного роду розбійників та волоцюг, які наводили страх серед жителів Львова. Трохи згодом на Високий Замок з міста почали виганяти хворих на чуму.

У 1722 році з приходом нової австрійської влади замок ще більше занепадає. Владою було видано дозвіл на руйнування фортечних мурів, а їх камені дозволяли використовувати для будівництва нових кам’яниць у місті. Користуючись дозволом також ламали і скелі, на яких стояв замок. Їх було знищено дощенту, так як на сьогоднішній день на Високім Замку немає навіть натяку на якісь скелі. Нещадно викопували також тут і поклади піску, який використовувався для будівництва. Це спричинило до руйнування самої гори і потоки грязі почали заливати місто. Це змусило австрійську владу подумати над залісненням схилів Замкової гори.

Було висунуто декілька проектів нового використання гори. На початку ХІХ століття гору хотів викупити єврейський консорціум, а один із підприємців хотів спорудити на горі голландські вітряки. Але місцева влада негативно поставилася до всіх запропонованих проектів. За рішенням магістрату починають облаштовувати парк. В 1839 році колишню Лису гору зрізають і нею засипають глибокий яр, який відділяв її від Замкової гори, а на схилах висаджуються різні дерева. Уже до середини ХІХ століття на території Високого Замку шумів гарний парк.

Назву гори декілька разів змінювали. Коли від колишньої фортеці залишилися лише руїни, її починають називати Sandberg, що в перекладі значило Піскова гора. Пізніше, на честь австрійського імператора, її називають горою Франца Йосифа, який свого часу відвідав Львів і з вершини гори спостерігав фейерверк, влаштований владою Львова на його честь. Але жителі міста продовжували вперто називати цю місцину Високим Замком, не дивлячись на повну його відсутність. Така назва збереглася і до наших днів.

Середина ХІХ століття у Львові знаменувалася активізацією польського національного руху. З дозволу австрійських властей поляки почали насипати на Високому Замку курган, або копець, як його називали поляки, на вшанування 300-річчя Люблінської унії. У 1859 році на Високому Замку встановлюють пам’ятний камінь, на якому було викарбовано напис – «Вільні з вільними, рівні з рівними – Польща, Литва і Русь». Відразу починається насипання грандіозного кургану. Це був давній слов’янський, а потім і козацький звичай. Землю для кургану почали звозити з усіх колишніх історичних місць давньої Польщі. Ентузіазм був дуже великим і землю доставляли всілякими доступними способами – землю приносили тачками, шапками, хустинами і навіть в долонях.

Спалах патріотизму поляків привів до непередбачуваних наслідків. Внаслідок їх дій було зруйновано майже повністю старовинний замок і якби австрійські власті не втрутилися, то сьогодні ми би не спостерігали навіть того невеликого фрагменту оборонної стіни. Посеред поляків ходили також чутки про величезні скарби, які ніби сховані у підвалах замку. Ватажок польських націоналістів Францішек Смолька фанатично вірив, що обов’язково знайде тут скарби, які би допомогли покрити йому витрати на спорудження кургану.

Шукачі скарбів повністю знищили замкові руїни не задумуючись над тим, що вони руйнують історичні цінності. Скарбів не відшукали, але лише знищили багато археологічних пам’яток. Шукаючи золото, якого тут і в помині не було, вандали трощили глиняний посуд часів короля Данила і князя Лева, нищили старовинну зброю. Багато історичних цінностей залишилось закопаними всередині кургану, а ще більше розтягнули робітники для забавок своїм дітям.

Курган споруджувався на протязі 50-ти років і неодноразово утворювалися зсуви, як це було у 1907 році. Деякі цікаві історії українського руху у Львові пов’язані з копцем Люблінської унії. Так у 1898 році під час політичного віча на горі дійшло до сутичок між москвофілами та українофілами. Тут дійшло до того, що політичні противники скидали один одного по крутих схилах гори. Насипаючи курган найвищу точку Львова штучно підняли на висоту 413 метрів вище рівня моря. У 70-80 роки ХХ століття гору було впорядковано, було влаштовано асфальтні доріжки та змонтовано кам’яні сходи.

Колись біля підніжжя гори стояв кам’яний лев, якого перенесли сюди у 1874 році з ратуші. Але там він безнадійно знищився, що аж малі діти, які вперше бачили його, казали, що це жаба, а не лев. На даний час цей лев стоїть в Італійському дворику на площі Ринок.

Як бачимо своє існування парк Високий замок почав більше ніж півтора століття тому. Лису гору, яка була зрізана, засадили близько п’ятдесятьма видами екзотичних та звичайних дерев та кущів. У 1841 році в парку було влаштовано штучний грот, який оздобили левами з колишньої львівської ратуші. В кінці ХІХ століття цей грот чомусь стали називати гротом самогубців, хоча ніяких письмових свідчень про якісь випадки самогубств не було виявлено.

Жителі Львова полюбляють проводити хвилини дозвілля на території парку. Розташувався практично цей парк в центрі міста і кожен львів’янин може без всяких перепон потрапити у затінок розкішних та величних дерев. Кожен житель Львова та його гості мають можливість насолоджуватися неповторною красою цього унікального куточка, який височіє над нашим величавим та древнім містом.

Автор статті: Архіваріус.