Єврокубки повертаються у Львів. Вчора наше місто знову жило великим футболом. Справа у тому, що у рамках третього кваліфікаційного раунду Ліги Європи львівські Карпати на своєму полі приймали гостей із Ірландії команду Сент-Патрікс.

На цій довелося побувати і вашому автору.

Які враження були у мене від гри, що сподобалося, а що ні, приколи та інше читайте далі.

Скажу одразу, що прикро, що чаша стадіону «Україна» не була заповнена на всі сто. Вільні місця були і досить багато. Якщо ви спитаєте скільки на мій погляд було глядачів на цій грі, то якщо не помиляюся тисяч так 15-16.

Ваш автор з колегами навіть не сидів на своїх місцях, а зайшов у свій сектор і сіли де були вільні місця.

Все-таки Львів вже балуваний командами рівня Боруссії, Севільї, ПСЖ тощо.

На вході, вже аж так люблять перевіряти людей з голови до низу цього разу було спокійно. Як сказав мій товариш: «Можна було спокійно пронести із собою чвертку».:D

Контроль був слабенький.

Тепер ще прикол. Чув не від однієї людини людини на стадіоні обурення про те, що на стадіоні не продають пиво. Точніше його продають, але хіба що безалкогольне. Ясно, що так як ваш автор не п’є, то якось паралельно, а от мої колеги обурилися.

Довелося їм у перерві як і велика кількість вболівальників бігати у магазин, що у хвилинах семи від стадіону. Там пляшки пива розходилися із швидкістю світла.

Продавці не встигали видавати решту.

Підходимо ми до входу, стоїть охоронець громадського порядку, я представився хто я є і питаю від коли це алкогольне пиво не продають на стадіоні. На що почув відповідь: «У єврокубках продавати алкогольні напої на стадіоні не можна».

Тепер до поведінки на стадіоні. Незважаючи на досить малу кількість людей, підтримка у Карпат була, ще би останні показували змістовну гру. А її, на жаль, явно не було. Добре, що хоч результат здобули.

Гасла, крики, пісні – це все було, але описувати важко, треба бачити на власні очі і чути. 🙂

Гарною вийшла кінцівка гри, коли наші гравці на останніх хвилинах подвоїли рахунок. Радості не було меж, а потім почалося святкування. Ваш автор потрапив додому так під північ. По дорозі я зустрічав фанатів, які ще довго скандували – «Карпати, Карпати». Добре, що хоч громадський транспорт їздив ще довго.

І насамкінець я не можу не сказати за один прикол. Коли ми йшли додому, то продавці пива і квасу, які так і ніхто дуже і не брав зливали квас назад у пляшки. Ми так сміялися, що ледве не луснули зі сміху.

Буває…

Автор статті: Vorobus.