Чи бувало у вас таке, що не було грошей. Отак відкриваєш гаманець, а там нічого нема одні лиш копійки. Йдеш у банкомат, вводиш свій пін-код, а там максимум то гривень п’ять. Не знаю як у кого, а у мене таке було часто в молоді роки.
А це і не дивно, адже ще як був студентом, то гроші давали хіба що батьки, якщо і був заробіток, то якийсь мінімальний.
Цю тему я задів не дарма, адже зараз куди не підеш, кого не послухаєш, то усюди всі говорять за гроші. Кохаю тебе бо ти маєш гроші, гуляю з тобою, бо ти маєш гроші, їду з тобою, бо ти маєш гроші.
А якщо їх нема, то що тоді? Що тоді вже не дружити з цієї людиною, не говорити?
На жаль, у багатьох випадках подібне трапляється і доволі часто. Такі ми вже від народження.
У сьогоднішній статті я би хотів подискутувати на тему:
що робити, коли нема грошей?
Читати далі...
26.08.2011 р. 
Вчора у Європі був великий футбольний день, проходили матчі Ліги Європи. Нас найбільше цікавили поєдинки за участю український команд.
Ваш автор і компанія побували на поєдинку наших львівських Карпат, які зустрічалися із грецьким ПАОКом.
Про те що сподобалося, не сподобалося на цьому поєдинку та багато іншого читайте далі.
Читати далі...
Як відомо, нещодавно на нашому блозі почала писати людина із ніком adekvat. Цей юнак настільки захопився життям сайту, що мені аж довелося відписувати йому, перебуваючи у відпустці, за допомогою мобільного телефону.
Уважно перечитавши коментарі на блозі, я почув від людей багато думок про Адеквата. Хтось казав, що він не нормальний, хтось що він троль, хтось, що він помішаний на «совку». Були навіть заклики забанити цього користувача.
У світі існують речі, які практично не піддаються якомусь аналізу, в першу чергу це відноситься до старих речей. Вони просто існують.
Ось і сьогодні Архіваріус робив порядки у своєму робочому столі і у одній із шухляд натрапив на колоду старих пошарпаних гральних карт. І в мене чомусь виникнула думка - а що ми взагалі знаємо про гральні карти? Адже ми знайомі з ними з самого дитинства і мені здається, що немає такої людини, яка б не тримала в своїх руках карти.
Личаківський цвинтар - одне із найвизначніших історико-культурних місць у Львові. Кладовище містить близько 300 тисяч поховань. Тут поховано багато видатних діячів культури, мистецтва, спорту, священнослужителів та інших відомих у минулому людей. На даний час Личаківський цвинтар вважається музеєм-заповідником.
Пропоную Вам здійснити віртуальну мандрівку по Личаківському кладовищу.
Ось і дочекалися ми цього дня. Що не кажіть – це вже ювілей, який треба святкувати і гордитися, що ми живемо саме у цій незалежній країні, яка має назву – Україна.
Сьогодні зранку ходив за хлібом, то що зразу кидається в очі – всі люди ходять у вишитих сорочках, а так і має бути, адже ми українці і пам’ятаємо наші традиції.
За цих двадцять років ми пережили багато, це і бідність, і помаранчеву революцію, і свинячий грип, і різноманітні аварії, трагедії і так далі. Незважаючи ні на що, ми живемо у незалежній країні. Ми ні від кого не залежимо - і це саме головне.
Скільки разів доводилося бувати у різних кабаках подібного не бачив ніде. Ви спитаєте чим то кабаки знову не догодили Воробусу? А все просто, вони беруть ще 8-10 відсотків за обслуговування.
Соціальна мережа під назвою В Контакті і на далі залишається популярною серед українського населення.
Раніше думав, що нею користується лише молодь, але я помилився, останнім часом зустрічаю все більше акаунтів, до яких прив’язані старші люди. Цікаво що вони там роблять в тому Контакті. Напевно бавляться у ферму або ж шукають знайомства. :D
Та сьогодні зовсім про інше, будьмо серйозними.
Введення цієї функції напрошувалося давно. Ще б пак. Що це таке, що подібного не можна було зробити? Мова іде про видалення свого акаунта.
Просинаюся сьогодні зранку перед роботою, вмикаю свого компутера, щоб написати чергову статтю на блозі для Вас, шановні читачі, пробую залогінитися в глобальну мережу інтернет - і знову 25 – помилка 800 або, простіше кажучи, нема зв’язку із сервером. Йопт, його…
Де я тільки не бував, але в цьому закладі, чи як його ще можна назвати, не доводилося бувати ще ніколи. Мова іде про дельфінарій.
То неохота було йти, то він був зачинений, то не було з ким йти. І ось, нарешті, така нагода випала. Я пішов з своєю подругою і дитиною. І де би ви подумали я у нього ходив? Саме так, у смт. Партеніті. Виявляється там на території санаторію «Крим» функціонує місцевий дельфінарій.
Як я був дельфінарії, що мені там сподобалося, а що ні та багато іншого читайте далі.