Правду кажуть, що студентські роки – найкращі. Коли ваш автор кожного дня бачить на вулиці студентів які ідуть на пари, як попивають пивце, то у повітрі починає навівати ностальгією. От би ще колись побути студентом.

Вчора ваш автор, прогулюючись Стрийським парком, побачив знайомого викладача. Щось ми так зговорилися і він мені сказав, що якраз у даний час поспішає у комерційну академію на свято першокурсника, яке проводиться на факультеті менеджменту.

Я мав трішки часу і подумав собі чого б це мені не відвідати цю подію, тим більше що академія і факультет є для мене рідними та і це чергова нагода глянути на красивих дівчаток. 🙂

Прийшов я у аудиторію, тихенько собі сів на задній парті і почав за всім спостерігати. Згодом мене побачила одна викладачка і навіть хотіла всім сказати, що на святі присутній колишній випускник, але я не хотів переривати дійство. Ми так перекинулися словами, як у кого життя, я навіть їй признався, що у мене вже двоє діток, покращую демографічну ситуацію. 😀

Скажу, що на святі було не так вже і багато людей. Можливо організатори дослухаються до моїх порад, що, все-таки, такі дійства потрібно проводити швидше, а не о 15 годині, бо знаю по собі коли відсидиш до того часу на парах, то вже нічого не хочеться лиш би по швидше додому.

Що ще кинулося в очі, що цього року мало людей на першому курсі. З чим це пов’язано? Я можу лише зробити припущення.

Саме свято першокурсника розпочалося із того, що завкафедри представив першокурсникам всіх викладачів. Згодом, серед першокурсників були проведенні конкурси і вікторини. Я навіть сам перевірив свої знання, чи бува Воробус щось не забув. Признаюся, забув. 😀

Сподобався мені ще номер, коли колишній студент академії робив дівчинці зачіску. Ви скажете і що тут такого, а те, що використовував він зажигалку. Я то думаю що так смерділо. Коли він запалив дівчині волосся, то думав що воно в неї все згорить. 😀 Але, як мені пояснив його друг, що сидів біля мене, так має бути. 😀

Що ще запам’яталося, так це маг, який давав поради по телефону. Спершу я думав, що це пан П, але то не він. 😀

А де музика? Я так її люблю. І ось нарешті вона. Люблю я молодих талантів, а якщо ще й з гітарами, то взагалі супер. 🙂 Дівчинка на гітарі грала файно.

Я аж хотів піти попросити заспівати з нею хіт сезону – пісню «Мельника дочка».

І як не згадати про дівчат. Воробус як їхній палкий поціновувач сподобав собі одну юну леді, на вікторині вона сиділи третьою зліва. Цікаво як її звати?

Загалом свято першокурсника вдалося, але свята святами та кому треба вчитися, а мені треба йти працювати. 🙂

Автор статті: Vorobus.