Нещодавно Воробус писав статтю про те, що на жаль, але цього року нема грибів.
Причини є різні? Неврожай, холодно. Не даремно кажуть, що якщо є картопля і горіхи, то грибів нема.
Цих вихідних я вирішив таки перевірити чи є гриби у лісі. Минулорічні запаси завершилися, а свята не за горами. Хочеться мати на столі грибочки, що не кажіть 🙂
Сам до лісу Воробус не йшов, бо такий вже по житті що може заблукати на рівному місці, а за компанію взяв також великого прихильника грибів – свого дядька. Ясне діло, що зранку вставати важко, ще б поспати, але це ми зробили тому, що по досвіду треба прийти швидше.
В іншому випаду у лісі може бути багато людей, які вам не залишать ніяких шансів на грибочки.
На моє здивування цього недільного ранку в лісі я не зустрів жодної людини. Невже я даремно сюди прийшов? Але, перші ж мої кроки по лісі мене порадували. Тільки зайшовши у ліс, я з дядьком розділилися, так легше шукати грибочки. Воробус відійшов кілька метрів і одразу ж натрапив на опеньки. Багато їх не було, але хоч щось. На підливку буде. 🙂
Потім наступило довге затишшя. Грибів у лісі не було зовсім, я вже і туди зайшов, і сюди. З того всього на мою голову ще і заблукав. Весело((( Дзвоню я до дядька і питаю де він. На що чую відповідь, цитую: «Чекатиму тебе біля того поваленого дуба». 😀 Гггггг, якого саме так і не зрозумів, дерев там повно. Мені що дуб, що клен, що ясен….
Визивати повітряні сили? Що робити я не знав, але все ж стандартне «ау, ти де?» допомогло і я таки знайшовся.
Щодо грибів, то їх ваш автор також знайшов. Ви спитаєте як? Чесно, треба мати трішки щастя і досвіду. Якщо у лісі грибів майже нема, то вони можуть бути там де тепліше, а саме у траві. Так я і зробив. Вже коли хотів йти додому не полінувався дослідити ще один квадрат, де було повно трави.
Ура, ну нарешті. У траві грибів було повно і я з дядьком назбирали опеньок достатньо. Шкода лише, що з собою не взяв граблі, бо листя дуже вже мені заважало. Прийшлося обійти територію, де росли гриби,
Що далі? Знову нема грибів і напевно їх цього року вже не буде. От якби хоча б кілька днів ще було вночі тепло, то можливо щось та і би було.
Додому ми йшли задоволені. Ще б пак, гриби то назбирали. По дорозі ми зустрічали селян, які дивувалися нам як це вдалося назбирати грибів, на що я відповів просто і лаконічно – «Просто треба потрапити на них».
Виходить цього року на свята на столі будуть грибочки. 🙂
Автор статті: Vorobus.
В народі кажуть, щоб збирати гриби, потрібно ще несвідомим малям наїстися свого калу. 😆 І Воробусу, та його дядьку це вдалося. 😀
Архіваріус, ДА, ніби поважний чоловік, а розуму ні на грам
галюциногенні грибочки! ось вони 😀
Воробус, будь уважний по збиранню цьогорічних грибів, не дось що іх так мало, та ще й отруті всякими ядохімікатами ❓
Воробус, а ти іх вже споживав??? 😀