Минулими вихідними вашому автору довелося побувати у місті Стрию. Їздив я туди не просто так, а на виставу, у якій приймали участь мої друзі. Називалася вона «Соколики».

Як я був на виставі, які враження від неї та багато іншого читайте далі.

3 грудня 2011 року в міському Будинку культури м.Стрия відбулася прем’єра вистави Г.Цеглинського «Соколики», присвячена 10-літтю заснування Народного драматичного театру «Перелаз».

Воробус давненько не бував у театрах, тому мені було дуже цікаво поспостерігати за виступом акторів, а своїх друзів тим більше.

Прийшовши до залу, я побачив що людей було мало. Невже він сьогодні не буде заповнений? Але, згодом зрозумів, що я помилявся. Люди люблять театр і вже на початку виступу зал був майже заповнений. Атмосфера тут панувала досить хороша.

Перед тим як перейти до сюжету вистави скажу кілька слів про сам театр.

Чудовий колектив при Стрийському міському будинку культури засновано не так давно, а саме у листопаді 2001 року. Завдячувати цій ідеї потрібно – пану Івану Нагірному. Цей театральний колектив втілив в життя такі відомі твори як «Іцко-сват», «Степовий гість», «Бувальщина», «Пошились у дурні», «Як козам роги виправляють». Це все комедійні твори, оскільки режисер дуже любить ставити комедії.

Щодо сюжету п’єси, то він дуже цікавий і, що цікаво, доволі життєвий.

Три старі кавалери «соколики» Онисим Шкаралупка (Іван Нагірний – режисер), Пантелемоній Малогубка (Тарас Вайда) та Матвій Кашкевич (Гордій Остапович), почувши про страшну епідемію холери в Марсилії і Тулоні та послухавши поради свого давнього товариша Юрія Доброхоцького (Роман Прийма) про те, що найкращим засобом від будь-якої недуги і слабості є жінка, вирішили одружитися.

Сам Юрій одружений, і частенько отримує «на горіхи» від своєї дружини Юлії Доброхоцької (Ірина Благута) за те, що нічого не допомагає, гуляє з товаришами… Але зі своєю жінкою поводиться він дуже хитро, розробляє складні стратегії у поведінці з нею. Як він каже: «Де б молодий дав собі раду з жінкою, що літа, то і досвід…».

Також читайте:   "Львів, моя молодість" - перший музичний альбом Razana

Сватає Юрій «соколиків» до кузини своєї дружини, багатої і кокетної вдови Анни Щедоброї (Надія Дуда), а ті, не зрозумівши цього сватаються до її доньки – Мальвінки Щедоброї (Юлія Пецюх).

Ось тут і вся плутанина… Анна готується до сватання, обдумує котрого ж з них вибрати, вельми порушена їхнім візитом і увагою…

І тут виявляється що «хочуть» вони Мальвінку, і то всі троє нараз.
У «соколиків» довгі роки служать жінки-служанки, які їх доглядають і дуже сподіваються стати їх дружинами.

Почувши, що ті сватаються у Щедоброї «один зі старою, другий з молодою, а третій уже не знаю з ким там…», дуже роздратовані і обіцяють поквитатися з ними: «Їй-Богу, очі виберу, як повернеться, окропом пропарю, на шницель посічу… !!!».

В кінцівці п’єси один «соколик» Онисим Шкаралупка все ж таки вирішує одружитися на своїй слузі Настуні (Рома Кушнір), а от інших двоє намагаються цього уникнути, навіть збираються виїхати.

Багато і повчального в цій п’єсі. От, наприклад, для чоловіків – як задобрити жінку…, для жінок – як поставити чоловіка на місце…

У кінці виступу зал зустрів акторів оплесками. Ще б пак, вони на них заслужили. А потім були слова подяки, фото на пам’ять… подяка від людей, які хоч на деякий час відлучилися від своїх буденних справ і поринули у світ театру.

P.S. Дуже приємно бачити, коли люди займаються хорошим ділом, таким як розвиток нашої української культури.

Автор статті: Vorobus.