Нова транспортна система, яку запровадили у Львові з початку 2012 року наробила стільки галасу, що я так чую ще кілька років будуть за неї згадувати. Якщо, звичайно, вона таки запрацює так як має бути.

У сьогоднішній статті знову будемо говорити про транспорт у нашому місті, бо кожного дня тільки і чути як люди погано добираються на роботу. Хто їде однією маршруткою, хто двома, хто тролейбусом.

Вчора ваш автор мав змогу перевірити як у Львові працює така штука як трансферний квиток. За нього теж було багато чого сказано.

Діло було так. Ближче до завершення робочого дня Воробус був на вулиці Городоцькій, якщо точніше у районі цирку. Звідти мені треба було заїхати на Сихів.

Звісно, я міг піти на вокзал і сісти на маршрутне таксі, але часу у мене трохи було, тому вирішив скористатися радіальними маршрутами і побачити як це люди кожного дня добираються саме таким чином на роботу.

Іду я біля цирку, задивився на те як проходить у ньому реконструкція після пожежі і, що ви думаєте, проморгав автобус №2а.

Ок, та може і краще що проморгав. Зможу побачити скільки часу мені прийдеться чекати на інший. Добре, засікаю час, 17.52, а сам стою чекаю.

Люди на зупинку приходять, сідають у різні маршрутки, деякі водії бачать, що є багато пенсіонерів і просто не зупиняються. До цього якось вже звикається.

Все то добре, я дивлюся, але №2а як не було, так і нема, а вже минула 18 година. Мороз починає брати гору наді мною. В якийсь момент мені навіть хотілося плюнути на експеримент і таки піти на вокзал, але автобус приїхав. На годиннику стукнуло 18 година 15 хвилин.

Отже, виходить інтервал руху – 19 хвилин. Заходжу у салон, беру квиток у водія, там все добре, є де сісти, навіть водій пічку увімкнув. Їду я до площі Галицької. Поки проїхався до повороту на проспект Свободи минуло хвилин 15.

Тут я починаю розуміти, де губляться автобуси. Вулиці вузькі, машин багато і ніхто цих великих автобусів впустити і близько не думає.

Приїжджаю до площі Галицької, людей на зупинці море. «Ото я тут буду стояти, напевно 4а і близько нема». На щастя, чекати прийшлося не довго, буквально хвилин п’ять і я сідаю в автобус. Водій забирає квиток, який мені дали у 2а і їду. Людей навалом, розвеселив хіба дід, який розказав на весь автобус анекдот про гуцулів. 😀

По дорозі знову ж таки корки, автобус сигналить, машини не пропускають, весело…

До місця призначення таки доїхав, йду по дорозі до будинку і що можна сказати: «трансферний квиток у місті діє, все добре, але те як ви будете їхати залежить від випадку, одним щастить більше, другим менше».

Все, іду пити чай, бо добряче змерз. 🙂

Автор статті: Vorobus.