Щастить мені останнім часом на неадекватів. Як не їду у транспорті, то йду по вулиці і завжди зустрічаю якихось унікалів.

Не встиг розповісти вам, шановні читачі блогу, про бабусю, яка насіла мені на вуха, коли я повертався із Франика, як вчора на площі Різні бачив чергового кадра.

Діло було так. Так сталося, що вчора ваш автор вирішив перевірити як у нашому місті працює транспортна система, а саме трансферний квиток. Переїхати мені треба було з одного кінця міста в інший, прямі маршрутки такі набиті, що навіть не те що залізти у неї нема як, а навіть ноги поставити нема де.

Який вихід? Сісти на великий автобус, доїхати до площі Різні і там пересісти на другий автобус. Саме так Воробус і зробив.

Проблем із трансферним квитком не було (водій на моє прохання його дав), інтервал руху був більш менш нормальний, тому залишалося лише їхати і слухати музику, бо на цей раз «вуха» вже взяв.

Площа Різні. Для тих, хто не знає де це скажу, що це район готелю Львів. Там завжди багато людей, бо великі автобуси мають там кінцеву зупинку. А де багато людей там що? Правильно, можуть бути різні люди: адекватні і не зовсім.

Приїхав ваш автор одним автобусом, вийшов на цій площі та чекаю другий щоб пересісти, слухаю музику, аж раптом дивлюся люди всі дивляться на якогось чудіка.

Знімаю «вуха» і просто жахаюся. Черговий «прибитий» на вулицях Львова. Чоловік років 30-ти вийшов із магазину з пляшкою пива і почав кричати.

Спробую процитувати: «Ви –всі дибіли, щоб ним не бути треба піти у театр Заньковецької, там приїде маестро і всіх вас чи то вилікує чи то покаже майстер-клас».

Чолов’яга так голосно кричав, що навіть авто, які їхали вулицею зупинялися щоб почути що він говорить.

Затихає на хвилину і знову починає говорити свою байку про маестро, який приїде.

Звісно, що ніхто з людей, а їх було достатньо його не рухав, бо що його рухати як він і так з мізками не дружить. 😀

Люди навпаки почали кидати анекдоти про нього. Ось деякі з них: «Не знав що людей так ковбасить від пивка, напевно якесь імпортне», «що робить з людьми шоу-бізнес», «чувак напевно хотів піти у театр свій улюблений, а його так і не впустили». 😀

За деякий час приїхали чергові автобуси і один серед них мій. Воробус сів, а людина – любитель театру залишилася. Якого його доля – невідомо.

Висновок – коли виходите на вулицю будьте готові до зустрічі із різними людьми, а вони є різні, ой різні.

P.S. Можливо чолов’яга колишній актор театру і саме таким чином святкував день театру, який нещодавно святкували в світі. 🙂

Автор статті: Vorobus.