Як часто ви зустрічали самотніх людей? Та вони на кожному кроці. Хто довго живе на цьому світі, той вже знає хто вони такі.
Не даремно ще кажуть, що багато молоді так боїться залишитися самими, що одружуються з ким тільки можна. Головне щоб не залишитися наодинці.
Одному скучно де б ви лише не були. Вдома, в лісі, на роботі, в іншій країні, на футболі, в інтернеті. Коли є люд – є двіжняк. Всі щось балакають, сваряться, миряться, знову сваряться, напиваються і так далі.
А сам ти хіба сидиш і втикаєш за іншими людьми що вони роблять і заздриш.
Досить часто зустрічав за своє не тривале життя таких людей, що життя в них не склалося. По яким причинам це невідомо. Є підозри, що людина має поганий характер і ні з ким не може бути, а тим більше жити.
Сама винна у цьому. Якби там не було, людей якими би вони не були треба сприймати такими якими вони є, а не показувати з себе недоторканого. Так, прибитих також є багато, але треба навчитися розрізняти їх серед великої маси.
Самотні люди згодом починають бути такими собі порушниками спокою у будинку. Коли всі веселяться, розмовляють один із одним, діляться враженнями, то оці самотні покинуті люди нервуються, б’ють дверима, заглядають у двері хто там пішов, а хто прийшов.
Смішно аж стає. Деколи йдеш до когось у гості і коли проходиш повз браму чи балкон, бачиш як за тобою хтось спостерігає. Це самі ті люди про яких я сьогодні говорю.
Свого життя у них нема, коханої людини теж і що залишається робити? Телебачення дивитися, спати? Ясно, що це згодом набридне, треба дивитися за іншими людьми через очко дверне. 😀
А ще самотні люди – це першопричина поширення пліток. Якщо у будинку хтось щось на тебе каже, подейкує, то найперше треба спитати про ці плітки у тих кому нема чим зайнятися.
Наговорить, обісра…є, роповість іншим – як це все смішно.
Коли у людини є чим зайнятися, то їй нема коли займатися чорними справами. У людей є сім’ї, діти, кохані люди. Навіщо їм дивитися за іншими через вікно, якщо під боком свої є.
Вони думають якби десь відпочити взимку, влітку, якби то піти кудись у кіно, театр і так далі. А якщо ти сам, то куди підеш? Сміття винести?
Пам’ятаю одного разу хороший знайомий сказав фразу, цитую: «Одиноким людям нема з ким зайнятися сексом, то вони і бісяться». 😀
У чомусь це і правда.
Кажуть самотнім людям треба допомагати. Воно то так, але знаю з власного досвіду, що є деякі з них, що ця допомога їм не потрібна. Як казав мій хороший колега: «Вони ображені на світ».
Автор статті: Vorobus.
А чому стаття написана так негативно про самотніх людей?
Якщо в людини тяжкий характер і вона залишалась самотньою і ображається на весь світ – так, тут вона не потребує підтримки, бо таки сама у всьому винна.
Але є також люди, які залишаються самотніми за власними вибором: їх не цікивить така галузь життя як сім’я чи кохані люди, вони ж натомість посвячують себе роботі, подорожам чи чому там ще, не всі ж народжені для того, щоб співжити з кимось. Кожен сам будує своє життя як хоче. Тому не треба їх вважати неповноцінними – хай живуть як хочуть!
Є також люди, які хотіли побувати життя разом з кимось, але ця людина їх залишила, зрадила тощо. От тоді справді розчарування, депресія, відчуття, що нікому не потрібен і таки справді злоба та недовіра до всіх у світі, яка зможе минути лише з часом, і то якщо прикласти багато зусиль.
Тільки ти не висвітлив того найпечальнішого факту самотності, яка так часто трапляється: смерть близьких людей!
Людина може мати власну сім’ю, дітей, чоловіка – і от лиха доля: ці люди помирають!
Одна мені знайома людина похоронила чоловіка, а невдовзі на протязі 3 років раптово і передчасно померло два її сини.
Сама-самісінька на тім світі лишилась! І що злитись на таких людей за плітки? А як таким людям жити: старі, самотні, нікому не потрібні!
Такі люди справді потребують співчуття і допомоги! Бо що і де кого чекає – ніхто не знає, завтра кожен з нас може опинитись на узбіччі суспільства покинутим і не потрібним! А інші лишень і казатимуть “та на світ вони ображені”.
Люди, чому ви всі такі цинічні? Знайдіть в собі хоч щось живого!
vrubli, а я погоджуюся з автором. Знайти з ким поговорити – це не проблема, питання а чи хочуть вони спілкування?
А втрата людей – це вже форс-мажор, я думаю це до статті не стосується.
А я думаєш цинічний? 😮
погоджуся з vrubli, стаття в стилі непришийкобиліхвіст, Варобусу видно ще потрібно вчитися систематизувати свої думки а не ліпити свої суб’єктивні домисли в хаотичному порядку змішуючи на купу абсолютно різні ситуації і аспекти, а читач хай розуміє як хоче :rolleyes:
Пилип Арсенійович, Мудак ты после этого…
Воробусе, у вас стереотипні погляди. Ось ця ваша стаття попахує совком, неосвіченістю і недалекоглядністю.
Я живу сам і не збираюся заводити сім’ю. Я самодостатній, мені не потрібна “друга половинка”, бо я цілісний. До речі, я живу набагато повнішим життям ніж більшість людей у яких є сім’ї. Весь свій вільний час я можу приділяти саморозвитку та своїм інтересам.
Уявіть собі, я не слідкую за людьми через вікно, мені не заважають підлітки які гучно гуляють уночі. Завжди можна заткнути вуха придбаними у аптеці берушами.
Я вам рекомендую перечитати свою власну статтю ще раз.
Ви самі розумієте що написали?
Пилип Арсенійович,
я з Вами не погоджуюсь:
по-перше: знайти з ким поговорити якраз таки проблема. Під словом “поговорити” не розуміється розмова про погоду, а щира, відверта розмова по-душам з людиною, яка б тебе вислухала і постаралась б зрозуміти, а це якраз таки важко. З тих людей, які перестрічаються у нашому житті лише одиниці можуть згодитись на таку розмову. А людей в світі, які безкорислово можуть допомагати ближньому ще менше, тільки те і вміється, що судити про чиєсь життя зі сторони, насправді ж про те життя нічого не знаючи, тому я і підмітила про цинізм.
По-друге: втрата людей це далеко не “форс-мажор”, просто спочатку всі живуть собі добре і думають, що смерть близьких людей це те що відбувається з якимись знайомими наших знайомих, що нас таке ніколи не торкнеться, а потім як приходе біда – то приходить прозрівання. Таке може трапитись з кожним і ніхто не застрахований.
Врешті-решт у Вас своя думка, у мене моя, світ тим і цікавіший, що є багато поглядів на одну ситуацію. 🙂
москаль мені не брат
vrubli, можна поговорити по душам, але треба шукати і знайдете. 8)
Пилип Арсенійович, шукати це як?
Оголошеня в газету дати “шукаю людину для розмови по душам”? чи на вулиці з табличкою стояти?
Ще є варіант – дістати старий записник і набирати там кожен номер кожного знайомого, можливо до букви “Я” якісь люди і нададуть нормальну відповідь.
невістко, 😀 😀 😀
Треба спілкуватися з людьми а не закриватися у собі. 🙂
😮 😮 😮 я щось пропустив за ці кілька днів???
Arden, 😀 😀 😀 😀 😀 так, синочку багато чого. :hello:
Пилип Арсенійович, не люблю коли мене так називають 👿