Якби за княжих часів була жовта преса та інтернет-таблоїди, пости про князя київського Володимира Святославовича зашкалювали б у своїх рекордах із відвідування, а власники цих інформаційних ресурсів возили б гривню мішками на возах.

Такої бурхливої діяльності як цей правитель історія знала мало. То він у 981 році погромив поляків і заснував на сучасних галицьких землях Холм, Червен, а на Волині – Володимир; то 982 році направляє на шлях істинний в’ятичів на р. Оці; то в то вже через три роки воює з Волзькою Болгарією на Сході; у 988 році воює з візантійцями.

Паралельно у внутрішній політиці проводить ряд вдалих і потрібних реформ: адміністративну, релігійну, судову, військову. Але особисте життя Князя київського було напевне найбурхливіше і цікавіше, ніж в усіх Рюриків разом взятих. Саме цих Рюриків і з’явилося на світ Божий досить багато завдяки саме Володимиру.

У Володимира Великого було 11 (одинадцять!) офіційних дружин і 15 (п’ятнадцять!) закононароджених синів і дочок. Крім того Київський літопис гласить про князя: “наложниць було 300 у Вишгороді, 300 у Бєлгороді й 200 на Берестові”. (От цікаво – чому в нього прізвисько було „Великий”?…).

Із першою дружиною на ім’я Орлова мав одного сина Вишеслава, потім була княжна полоцька Рогнедь. Коли Володимир узяв штурмом Київ (980 рік) і осів на великокняжому престолі одружився із вдовою старшого (убитого) брата Ярополка. Через рік була чеська княжна Малфріда. Певно не сподобалося Володимиру ім’я тої жінки, бо ще через рік одружився з хорваткою Адель (яка народила князя Мстислава – оборонця земель руських від нападів кочівників на південному сході країни).

Потім були ще знатні представниці княжих родів із Чехії та Волзької Болгарії (одна із цих дружин дала українській історії князів Бориса і Гліба – святих православної церкви). Після закінчення війни з Візантією у 989 році Володимир Великий змусив грецького імператора Василія ІІ віддати у київські невістки сестру Анну. Потім ще була якась датчанка чи шведка графиня фон Енгінген. І ще кілька…

Найбільш “оригінальні” і захоплюючі стосунки Володимира Святославовича були із його другою дружиною Рогнедою. Її підтримку він відчував протягом усього свого життя підчас політичної діяльності, військових походів та амурних походеньок.

Ще будучи князем новгородським Володимир підкорив Полоцьк, убив місцевого князя Роговолда та його синів, а доньку (Рогнедь) забрав собі на ніч за правом завойовника… Зранку її було проголошено княжною київською – дружиною великого князя. От так от… Саме Рогнедь дала Володимиру синів, які після його смерті вийшли на основну політичну арену держави. Це були Ізяслав, Ярослав (Мудрий), Всеволод. Народила вона й доньок Предславу і Прямиславу.

Надумавши одружуватись далі, князь Володимир відправив Рогнедь доживати віку до монастиря (чинив так і з іншими дружинами). Такі дії батька дуже не сподобалися княжичу Ярославу, який так доконфліктувався із батьком, що був відправлений у далекий Новгород під контроль впливових бояр.

Загалом, Володимир Святославович прожив достойне життя та й, зрештою, дітей не ображав землями й владою на місцях. Якби вони між собою не перебилися… (але це було пізніше).

Мораль:
Продовження роду – сила,
Будем в мирі жити –
Ворогам прийде могила.

Автор статті: zars.