18.09.2012 р. 
Святкування 3-ої річниці блогу продовжується, Воробус вже відкоркував символічно пляшку 1517 і зробить зараз наступне. Протягом року що минув мені на електронну адресу приходило дуже багато запитань різного характеру.
На деякі з них я відповідав статтями, а деякі так і залишилися без відповіді. У честь свята спробую на них якраз і відповісти. Отже, далі буде формат: запитання + моя відповідь.
Поїхали…
Читати далі...
Ігор Воробус: “Мій зоряний час, сподіваюся, ще прийде…”
Святкування 3-ої річниці блогу продовжується, Воробус вже відкоркував символічно пляшку 1517 і зробить зараз наступне. Протягом року що минув мені на електронну адресу приходило дуже багато запитань різного характеру.
На деякі з них я відповідав статтями, а деякі так і залишилися без відповіді. У честь свята спробую на них якраз і відповісти. Отже, далі буде формат: запитання + моя відповідь.
Поїхали…
Читати далі...
Доброго дня, читачі блогу. Пише і не показує Воробус. Сьогодні традиційно не буде статті про якусь подію, проблему чи анонс, а просто поговоримо про сам блог Воробуса.
Чому так? Хто із блогом з самого його заснування, той знає, що саме 18 вересня, скромний Воробус з його блогом святкує свій третій день народження.
Матчі збірної минули, чемпіонату також, і нарешті вболівальники футболу дочекалися поєдинків єврокубків. Приємно, що у Лізі чемпіонів та у Лізі Європи ми маємо своїх представників, а саме Шахтаря, Динамо, Дніпра та Металіста.
Саме цього тижня на наші команди очікують важкі поєдинки, адже стартувати завжди важко і треба це зробити вдало.
Що «світить» українським командам у першому турі змагань, про це та багато іншого читайте далі.
Після смерті Володимира Великого між його синами розпочалась війна за київський престол. Вірніше б було сказати, що брати-Володимировичі почали оборонятись від нападів старшого сина Володимира – великого князя київського Святополка, який у братовбивчій війні знищив сімох своїх братів. За що в народі дістав прізвисько «окаянний».
Доброго дня, читачі блогу. Пише і не показує Воробус. У сьогоднішній статті хотів би з вами поділитися своїми думками по одному цікавому питанню.
Їду я вчора у авто, дзвонить мені дядько і питає чому я його не вітаю із святом. Я одразу ж перепитав з яким і вибачаюся, що не привітав, на що чую відповідь – день тата.
У минулій статті я вже говорив, що вчора Воробус із колегою їздили збирати гриби.
Місцем нашої дислокації ми вибрали ліс біля Оброшена чи якщо вам буде зрозуміліше – недалеко від Зимної Води. Гриби то ми збирали, але окрім цього мені вдалося роздивитися також інші речі які там відбуваються, а це явно не йде на користь нашим людям.
Не розумію я їх і як так можна робити.
Що саме не сподобалося Воробусу, як цього уникати та багато іншого читайте далі.
Вчора був вихідний день і ваш автор з колегою поїхали на гриби. Сталося це спонтанно, бо зранку в неділю навіть не міг уявити що вже за декілька годин буду ходити по лісі, а ходити таки прийшлося.
Куди поїхати на гриби? Наш вибір впав на ліс, що знаходиться недалеко від населеного пункту під назвою – Зимна Вода. Поки доїхали, поки припаркували машину, поки знайшли як зайти в той ліс і вже був обід.
Коли людина потрапляє у якусь неприємну ситуацію чи, взагалі, у скруту й не може дати раду самостійно, вона звертається про допомогу. Хто просить підтримки у доброго друга, кума, брата, хто – у профспілкової організації чи прокуратури.
Так і держави. Для подолання криз, боротьби із загарбником чи стихійним лихом вони заключають союзи, використовують уже існуючі міждержавні угоди, чи позичають гроші у транснаціональних фінансових структурах.
Сьогодні надворі неділя, 16 вересня – вихідний день, а, отже можна як слід виспатися перед черговим робочим тижнем, який обіцяє бути веселим. Чому? А це вже я розповім наступного тижня.
Воробус лише проснувся, поснідав і спробує зараз потішити вас, читачі блогу, цікавими статтями на блозі, а сьогодні вони, до слова, будуть виключно привітальними, адже свят є 16 вересня багацько та і вчора 15-ого вересня одне цікаве свято я пропустив. Спершу про нього.
Жив собі колись у далекій Монголії серйозний політичний діяч і завойовник Чінгісхан. Було це у другій половині ХІІ – початку ХІІІ століття. Про нього знає кожна освічена людина. Але мало кому відомо, що перед збройним походом у ті чи інші землі саме за Чінгісхана монголи вперше в історії воєн придумали таку річ, як військова розвідка.
Причому, збиралася інформація не тільки про боєздатність армій противника, але й про соціальні відносини у країні, особливо про ставлення населення до своїх володарів. І, навіть, якщо армії були слабкими, а народ лояльний до влади, Чінгісхан відмовлявся від завоювання.