Хто часто оновлює наш блог, той побачив що сьогодні від Воробуса не було жодної статті. Чому? Рано – був здоровий сон, вдень – робота, а опісля – ваш автор з колегою вирішив поїхати позбирати гриби.

Незважаючи на те, що в останні дні на вулиці не надто тепло, Львовом поширюються чутки, що у місцевих лісах є гриби, особливо опеньки.

Так як Воробус живе у Львові, то гріх не поїхати їх позбирати. Тим більше, що цього року ваш автор так і нормально грибів не збирав. Їх то не було, або ж просто не було часу їх збирати.

Розпочну свою розповідь про збирання грибів із того, що зараз дуже шкодую, що так мало було часу для збирання грибів. Чому так? Робочий день, все-таки, і так втік на кілька годин, але ви нікому не говоріть.

Куди ми поїхали? Довго не думаючи вирішили вибрати ліси біля Винник. Якась мить і ми вже біля озера, а там як кажуть – як пощастить.

Тільки ми зайшли в ліс, перепочили з дороги як мій друг знайшов два білих гриба. Не думайте що я вам тут розповідаю казки, чесно – це були білі гриби. Звісно, мене одразу ж задавила жаба, але мої біганини по лісі ні до чого доброго не призводили.

Так, я знайшов кілька опеньок, але вони були дуже мініатюрного росту, з такими навіть додому соромно їхати, хоч бери і йди на ринок купляй гриби.

Згодом у лісі ми зустріли дідуся, який мав майже цілу сумку опеньок. Ну як так, де він їх познаходив питаємо, але дід мовчав як риба, додавши лише, цитую: «у лісі». 😀

Йдемо далі, починають траплятися маслюки, моховики, але опеньок як таких – нема, де-не-де бачили по одній штуці, максимум дві.

І лише в ярах нарешті я знайшов опеньки. Їх було не так багато, але помітно було, що люди тут ходять і багато. Як казав згадуваний дід – за день тут стільки переходить народу, що мама не горюй.

10-ти хвилинний відпочинок, розмова із рідними по телефону і треба йти додому, бо вже починало темніти. Так ми і зробили, йдемо по стежині і тут вашому автору під ногами трапляється опенька. Я раз глянув, другий, третій і зрозумів – нарешті я натрапив на кущі опеньок.

Одразу ж покликав друга і ми збирали оп’ята поки вже зовсім не стало темно. Люди тут також були, але і нам ще залишили. Дуже шкода, що вже зовсім стало темно і ми вирішили не ризикувати і таки пішли додому.

Зараз на мене очікує копітка робота по чищенню грибів, але це цього вартує. У зимі можна буде попоїсти грибочки.

Ось такий от був цікавий день у Воробуса, завтра буде краще?

Автор статті: Vorobus.