Українська незалежність у 1991 році відбулася завдяки національній ідеї. Саме філософія відновлення державності окремо взятого українського національного організму перемогла інтернаціональний тоталітаризм, культивований совковою партноменклатурою.

Тоді, під час краху Радянського Союзу, усі новостворені демократичні антирадянські партії і рухи в УРСР ідеологічно казали, що основою, творцем, культурним домінантом має бути українське етнічне єство. Жоден політик, що боровся тоді з тоталітаризмом, не дозволив і думати собі про відродження України як держави спираючись на російську, польську, гагаузьку, єврейську чи болгарську національну ідею. Ніхто не заперечував, до речі, усіх демократичних прав національних меншин, з ними завжди рахувалися.

Теперішні (ХХІ століття) малоосвічені, але наглі і багаті політики, що дозволяють собі називатися владою, хочуть протиставити українців – титульну націю держави іншим народам незалежної України. Під деклараціями національної рівності передбачається звести українців на статус лише одного із багатьох народів України.

Прокремлівські малоосвічені чини на Банковій і Грушевського у Києві зараз активно хочуть створити новий «інтернаціонал» для України. Нам активно доносять, що «мультикультурна» Україна має бути державою без національної ідеї. Що українці не мають право вимагати від нацменшин говорити українською мовою, вивчати українську історію, долучатися до літературно-філософської спадщини народу, ім’я якого носить сама держава.

Не буде цього ніколи! Тільки усвідомлення національної приналежності корінного жителя території може зробити громадянина політично вільним. В український національний сегмент є сильним і здоровим. Просто він миролюбний. Тому і є в нас на сьогоднішній день купа провокаторів, антиукраїнської бидлоти, що захлинається слюною, коли вимовляє слово «українець».

Те, що національно-патріотичне самоусвідомлення стало активізовуватися під тиском антиукраїнських сил показали результати голосування до парламенту у кінці 2012 року. Мати проти себе десяту частину національно-радикалізованого суспільства – для влади це серйозне попередження!

Далі тільки війна. Усі війни в історії виграють «здорові» сили. Навіть, у війнах, де починали конфлікт загарбники, переможцями все одно були, сили за якими правда, справедливість, добро та єдність.

Слава Україні! Смерть ворогам!