Продовжую ділитися враженнями від поїздки на Буковель.

Отже, дуже багато веселих моментів було з тим як знайти свій пункт призначення, а саме де ми розійшлися з колегами. Справа у тому, що Воробус любить кататися сам, тому зустрічалися ми із людьми час від часу на підйомнику №2.

Так от, ваш автор в деяких моментах заїздив у такі хащі, що прийшлося десять разів перепитуватися людей як же заїхати додому. На щастя, люди були ввічливими і все пояснювали як треба.

Пам’ятаю як одного разу наш підйомник застряг, то вже думав о на маєш, починається, але одразу ж у гучномовці на стовпі передали, що робота кріселок продовжиться за п’ять хвилин. І це також великий плюс.

Щодо інших сервісів, то відзначив би туалети, які знаходяться у досить таки хорошому стані. Якщо у Львові біля ринку «Добробуту» з нас здерли по 1 гривні, то тут ходи скільки хочеш і не треба нічого платити.

Кафешок є також достатньо, єдине що треба це гроші. Хоча, смішно було, коли побачив пиво за ціною 17 гривень за пляшку. Поруч розташований супермаркет і там пиво теж саме приблизно 9 гривень. Отак от. Просто якщо хочете зекономити, то треба шукати і шукати.

В оксамитовий сезон, до речі, ціни на харчування знижені. Приходить Воробус до однієї кнайпи, бачить що є гаряче вино по 15 гривень. Витягую 20-ту, вона мені дає вино і ще 10 гривень решти. Питаю чого так, на що чую відповідь – знижка – 30%.

Хех, та вже давайте два вина в такому разі. 😀

Ще один момент – це банкомати і ліфти. Перших є дуже багато, про що і говорив перед поїздкою пан Вертоліт. Ліфти для того, щоб підніматися з лижами у чи з прокату. Воробус також разок на ньому переїхався, але черги там достатньо таки великі.

Катання ваш автор завершив приблизно в 16 годині, бо ще невідомо було для мене які ж черги будуть у тому ж прокаті опісля катання.

На щастя, вони були не великі і вже біля 16 години 30 хвилин Воробус був вільний і готовий їхати додому.

Поїздка автобусом знову ж таки була досить таки довгою, але, як кажуть, дорога додому завжди проходить набагато швидше.

Люди між собою багато спілкувалися, ділилися враженнями про катання, а хто, як Воробус, постійно був на зв’язку зі Львовом, бо саме в цей час проходив матч між футбольними Карпатами та Шахтарем.

Загалом, курорт Буковель мені сподобався і чує моє серце, що туди я ще обов’язково повернуся і не раз. Принаймні копієчку на пам’ять я таки кинув на 8 підйомнику. Коли сніг розтане, то можливо хтось її знайде.

Користуючись нагодою висловлюю подяку пану Вертоліту та пану Роману Туписю за веселу компанію.

Автор статті: Vorobus.