Обіцяв Воробус написати про те, як це важко бути коли ти в чомусь обмежений і ось таки обіцянку виконую.

Хто ще не знає, то скажу, що з вашим автором сталася неприємна ситуація, на одному із футбольних турнірів Воробус сильно травмував ногу і тепер вирок – мінімум два тижні треба сидіти в гіпсі.

Фільми та читання книжок набридає, тому хочеться вийти на вулицю і просто глянути як живе місто, що цікавого, а що ні.

Але, коли виходиш на вулицю, то розумієш що світ жорстокий до людей із обмеженими можливостями.

Що саме не сподобалося і як боротися із цим читайте у сьогоднішній статті на блозі.

Перше про що розповім, так це про горе-водіїв. «Я паркуюсь як рагуль» – це якраз про них. Ну, не можуть люди їздити і тим більше паркуватися по правилах.

От гуляє Воробус на костилях, побалакав із друзями та й іде додому. Звернув на одну із вулиць, помалу стрибаю і тут маєш «десерт». Виявляється водію закортіло поставити авто на тротуарі й мені його обійти просто неможливо.

Приходиться виходити на проїзну частину, стрибати, знову повертатися на тротуар і так далі. Не здивуюся навіть коли кажуть, що автівкам пробивають колеса.

Йдемо далі. Ліфти у будинках. Якщо ламається, то зремонтувати його ніхто не поспішає, а це до речі робота місцевих ЛКП. От уявіть собі людина на костилях чи на інвалідній колясці, як вона має спуститися із 7-ого поверху? Всім начхати.

За таксистів я мовчу, моє відношення до них змінилося і то дуже кардинально. Добре що хоч в трамваї місце мені звільнили. Коли ще симпатична дівчинка скаже, цитую: «Сідайте, молодий чоловіче». 😀 Ще б так без гіпсу говорили. 😀

Ремонти вулиць. Вибачте, але місце людям треба хоч якось залишати. Ні, біля мого будинку все нормально, але поруч є вулиця, де все перерито. Звісно, за інвалідів ніхто не думає.

Просто в у суспільстві побутує думка, що коли у тебе все нормально, то навколо те ж саме і у всіх. Але, це явно не так.

Щодо стану Воробуса, то на початкових порах було важко пересуватися по кімнаті, але з часом до всього звикаєш, що зробив і ваш автор.

Десь допомагають костилі, десь стіл, десь хтось допоможе і так дні минають. Сподіваюся вже незабаром гіпс знімуть і Воробус знову буде бігати за дівчатами або ж за 1517. 😀

А ось рагулі залишаться і будуть вони завжди… Так завжди не буде?

Автор статті: Vorobus.