Продовжуємо знайомитися із цікавими людьми у рубриці «Інтерв’ю».

На цей раз у мене в гостях буде дівчина: блогер (сайт – Julliastory), мати двох дітей, симпатична і просто весела – Юлія, більш відома в народі як Юлька-Булька.

Перед тим як відповісти на запитання Юлія сказала наступне:

Ігор, а давай на «ти». Ми ж вроді як однолітки – я по фотках визначила. 🙂 Бо коли от питання читаю, а там всі звернення на «ви»(я розумію, що то вияв поваги і т.д., але…), я себе якоюсь престарілою тьотьою відчуваю. А то дуже нездорове відчуття. І шкідливе для чоловікового гаманця – я ж захочу чогось новенького-жіночого, щоб відчути себе молодою 30-тирічною дівчинкою)))))

Так, сьорбнула кави, поїхали:

– Доброго дня, Юліє, як давно ти обзавелася блогом, і за яких умов це сталося?

Тааак… дай Боже пам’яті: блогом обзавелася майже два роки тому. А як це сталося? Мені було страшенно нудно! Та-та, я якраз переїхала з коханого Львова в чуже, закордонне і зовсім невідоме словацьке містечко Левіце, коханий чоловік пропадав на роботі, а ми з доцькою Улькою лише гуляли містом і сиділи дома.

І це реально було трохи… та ні – було дуже нудно. Захотілося звичного спілкування зі звичним колом рідних і друзів. От і прийшла думка особистого блогу, де би можна було писати про своє-повсякденне, про мріяння і хотіння, про мою Ульку, про Словаччину…

А дальше ідею з блогом підтримала двоюрідна сестричка Наталя, яка вже на той час мала свій досить таки цікавий блог. Каже: «А давай ми створимо тобі блог, і ти там будеш писати як тобі живеться в Словаччині. Бо це буде цікаво почитати і взагалі… будеш писати як там і що там…».

До слова, Наталя мені й допомогла в усіх технічних питаннях створення блогу і навіть стала «хресною мамою», бо назву придумала саме вона. Отак і народилися Julliastory.

– По власних спостереженнях бачу, що блоги частіше заводять хлопці чим дівчата. Як можеш пояснити цей факт?

Що направду? Мені чомусь лише дівчачі блоги на очі попадаються))) Але якщо є таке спостереження, то думаю, що хлопці мають більше вільного часу. Дівчата, як мінімум, більше за хлопців зайняті на кухні, перед дзеркалом і по магазинах на закупах. 🙂

– У тебе на блозі є 20 категорій, які з них найулюбленіші в темі для писання і чому їх саме стільки?

Ой, з категоріями в мене халепа трохи: давно хочу їх впорядкувати. Категорії створювалися в міру написання відповідних дописів, спеціально не рахувала скільки їх там назбиралося. Є там і такі, що висвітлюють якусь певну подію і на майбутнє не дуже актуальні: як от «Хроніки Чувака і Хіппі» – історія відбулася, завершилася і продовження точно не буде.

Найулюбленішої нема: всі люблю. 🙂

– Останнім часом люди активно почали читати книжки, кого не спитаю всі щось читають. Ви знаю теж не є виключенням. Може щось порадиш Воробусу?

Ой, Воробус, ой даремно ти таке мене запитав, зараз я тобі як нараджу! Я ж про книжки можу говорити вічно. То моє найбільше захоплення. Я от в тебе не бачу категорії про книжки. Не цікаві літературні теми?

Знаєш, пораджу тобі книжку, яка мене найбільше зачепила і яку я перечитувала найбільшу кількість разів: «Підземна канцелярія» Сергія Мусаніфа. На жаль, книжка в Україні (здається) не друкувалася, але можна знайти в електронному варіанті. Навіть мій свекор сказав, що то найліпша книжка яку він читав. А перечитав він дуже і дуже немало).

Попереджаю: перші сторінок 50 можуть видатися несерйозними, але дальше книженція читається на одному диханні і зачіпає дуже одвічні теми.

– Читав що ти зараз живеш закордоном, а саме у Словаччині, якщо не секрет чому ти туди виїхала, як там живеться і чи не скучаєш за Батьківщиною?

Та, я вже більше як два роки живу в Словаччині. Мій коханий чоловік тут працевлаштувався за спеціальністю – лікує словаків, от ми з дітьми до нього і перебралися. Якщо порівнювати з Україною, то я би не сказала, що тут живеться краще чи гірше… просто трохи інакше.

Але тут мені якось спокійніше і комфортніше, якось більше впевненості в завтрашнім дні. Та й привикла вже. До слова, ми живемо в маленькому містечку Левіце, що дослівно перекладається як місто Левиці. Отак переїхала з міста Лева в місто Левиці. Навіть герби міст подібні: жовтий лев на синьому фоні. Вбачаю в цьому добрий знак;)

А за Львовом сумую шалено, бракує тут мені львівської кави, вуличок, книгарень…

– Не можу не запитати про соціальні мережі. Як ви до них відноситеся і чи треба їх заборонити в даний момент розвитку світу?

От сиджу, думаю… як же я відношуся до соціальних мереж? Та ніяк: якщо не зависати в них по пів дня, то соцмережі дуже навіть потрібна штука. А забороняти не бачу сенсу. Навпаки, думаю, що найближчим часом соцмереж побільшає.

– Воробус досі не одружений і щось ніяк не може зрушити з «мертвої» точки по цьому питанню, може щось порадиш як опитна жінка у цьому плані: з віком більше перебираю, треба сходити до ворожки чи що?

Знаєш що, Воробус? Якщо женитися заради того, аби бути жонатим – то можна і без ворожки. Але воно тобі треба? Як то кажуть «не тяжко женитися – тяжко бути жонатим».

Думаю, коли ти зустрінеш ЇЇ, то зразу же (а може і не зразу же;) зрозумієш, що то твоє. А до ворожки можеш сходити – то мало би бути цікаво.

А, і ще можу порадити знайомитися в інтернеті. Я з своїм коханим чоловіком так і познайомилася. От є ж в тебе на блозі гарні дівчата, коментують, пишуть… і цікавими очками поглядають на Воробуса))) Може котрісь з тих цікавих очок будуть поглядати на тебе кожного ранку і дарувати відчуття щастя на цілий день?

– Як справи із кулінарією, може щось цікаве порадите спробувати автору блогу – пану Воробусу?))

Кулінарити я не дуже люблю. Але мушу. Тому прийшлося полюбити. Так смачніше виходить. 😉 Хотіла порадити тобі рецептик приготування макаронів, але (я от зайшла почитати твої кулінарні шедеври, почитала про пасту карбонара, дальше читати буду завтра, бо більше сміятися не можу) може не варто?

Хоча, мій рецептик дуже простий, там макарони варити не треба. Є в словаків така страва, торгоня називається. Торгоня – то такий дрібний макарон, як груба гречка))) Так що українізована версія словацької торгоні:
– береш свою робочу пательну, наливаєш туди трохи олії і підсмажуєш трохи цибульки(порей найкраще підходить) з тертою морквою і 2-ма вичавленими зубчиками часнику

– доливаєш ще трохи олії і засипаєш десь так чашку сухої торгоні. Але я собі засмакувала з такими малеееенькими зірочками (італійський макарон stelle). Підсмажуєш, поки зірочки не стануть золотистого кольору ну чи трохи менше. Пильнуй, аби не пересмажилися – як почнуть зірочки набувати золотистого кольору – заливаєш десь так 3 чашки води, додаєш спеції і сіль, накриваєш кришкою і на маленький вогонь

– періодично трохи заглядаєш до зірочок і помішуєш їх – вони мають повністю впитати воду і в розмірах збільшитися в рази (тому розрахуй місткість пательні), як треба буде долити ще трохи води, то долиєш

– під кінець кидаєш грудку масла і зелень, всьо.

Варіанти: можна додати дрібно порізаного курячого філе чи іншого мяса(трохи підсмажити на окремій пательні, а потім домішати одночасно з заливанням води), кукурудзи чи горошку.

В кількох словах – багато чого можна ще домішати, та все що смакує.

Плюси такого макарону – не треба його окремо варити, зливати воду, мити, щоб не злипся. Все готове майже в одній пательні;) Ну і смачно виходить.

– Які сайти найчастіше читаєте: блоги, інформаційні, …. ?

Зараз не дуже маю часу читати – дітвора вимагає собі все більше і більше уваги, але в основному читаю блоги. Маю кілька постійноперечитуваних, а решта – що цікавого на очі натрапить;) Багато нових блогів знайшла за твоїми посиланнями. 😉

– Розкажіть про себе: сімейний стан, хобі, чим займаєтеся у буденному житті тощо?

Маю коханого чоловіка Ігоря, 4-рирічну доцю Ульку і 7-мимісячного Андрійка. У Львові працювала адвокатом, а тут я байдикую і пильную моє кохане сімейство.

Про хобі навіть не буду починати – а то мені ночі не вистачить про все написати. 😉 З постійних і незмінних захоплень – книжки, читаю по кілька нараз, бо кожна інша книжка пасує під певний настрій, різне за жанрами і авторами. Незмінна любов до польської літератури. Чимось вона мені дуже вже така особлива.

– Ваші побажання читачам блогу Воробуса та всім хто користується інтернетом?

За життям віртуальним не забувайте про життя реальне: надворі осінь! Найкраща пора закохуватися, гуляти, кидатися листям, пити каву, їсти шоколад, ходити по калюжах і читати книжки. 😉 Тільки не забувайте потім поділитися враженнями, щоб і інших надихнути на осінні приємності. 🙂

І так як я ото пишу звечора, то кольорових і цікавих вам снів на ніч! Іду і я спати, може там щось цікаве сьогодні показувати будуть;)

Автор статті: Vorobus.