Продовжую розповідати про свою нещодавню подорож на лижі. Їздив Воробус в Буковель і залишився задоволеним як поїздкою, так і, безпосередньо, катанням на лижах.

Але, не лише катанням на лижах відзначилася моя поїздка.

Були і ще цікаві події.

Знаєте, кажуть, що Львів – велике село і тут всі всіх знають. Так от, відповім на цей допис іншою фразою: «Буковель – велике селище і зустріти тут можна будь-кого» що і сталося з автором блогу.

Катався автор блогу на схилах, шукав складні траси і на одній із них зустрів нашого дописувача та автора декількох публікацій – пана Омеляна Косопизда.

Їхав він на синій трасі №1С і спершу не впізнав Воробуса. Словом за словом, ми розговорилися, згодом випили гарячого вина за зустріч і в якусь мить я запропонував хлопчині спробувати поїздити на більш складніших трасах.

Омелько трохи боявся, але додав, що якщо ці траси будуть не дуже важкі і Воробус як щось підстрахує, то він згоден.

Так і зробили і розпочали їхати на трасі №2а. Ця гірка, як відомо, позначена червоним кольором.

Що це означає? Відповідаю, їздити тут можна лише тим лижникам, які вже не є початківцями і хоч трохи, але мають навики гірськолижного катання.

Якщо так поглянути зверху, то гора велика, їхати важко, але лижа за лижею Косопизд почав спускатися і якби сам повірив у свої сили, то без проблем би повернув на 5 трасу і забувся би.

Та не тут то було. Омелько таки впав і довго не міг піднятися. Коли автор блогу до нього під’їхав, то хлопчисько казав що більше не хоче їздити по складних трасах і вертається на сині.

Знову ж таки, освіта психолога допомогла мені його переконати. Разом ми заїхали на трасу №5, знову ж таки випили вина для хоробрості і куди ви думаєте я повіз Омелька?

Досвідчені лижники, мабуть, одразу ж здогадалися, на 12 трасу, а це найвища гора Буковеля.

По дорозі ми багато розмовляли, питалися один одного як справи і хлопчина навіть не здогадувався що я його везу на «бомбу».

Приїхали ми догори і тут Косопизд отетерів. З його вуст було лише чути слова: «Хай йому грець, куди ти мене завіз, що я тепер буду робити?»

На Омелька запитання а як ця гора називається я не міг дат вичерпної відповіді.

Що далі? А далі хлопець думав, гадав, а що ж робити? У підтвердження цьому наступне відео:

Як ви думаєте спустився читач ресурсу з гори? Після моєї нищівної критики – так і навіть скажу більше, він жодного разу не впав.

Бачили б ви яким був задоволеним хлопець, що опісля спуску сказав, далі цитую: «Цю гору я назву – горою імені Омельяна Косопизда».

Автор статті: Vorobus.