Досить часто Воробусу задають питання на кшталт «А коли ти женишся?». Мене вже це так дістало, що навіть відповіді не даю, а просто роблю висновки про цих людей.

Ну, реально, інших людей перш за все має цікавити своя доля, а не справи інших. Ще раз дають вичерпну відповідь на дурацьке запитання.

Одружуся тоді, коли дівчина дійсно підійде по всіх рисах характеру і не лише. Штамп в паспорті поставити простіше простого.

І якщо так подумати, а може то взагалі не женитися? Принаймні нещодавно мені подібне казав один пан.

Діло було так. Під час обідньої перерви щось Воробусу захотілося попоїсти чебурека. Звісно, що в домашніх умовах його робити буде довго, тому я вирішив сходити на готовий.

Зайшов в один із закладів харчування, людей там було багато, тому не здивувався що згодом один із відвідувачів прийшов до мене із запитанням чи можна сісти за один столик зі мною.

Автор блогу – людина люб’язна, тому не заперечив. А дарма, бо цей чоловік мені так підсів на вуха, що згодом прийшлося думати як це культурно від нього втекти.

Та, про все по-порядку.

Отже, сидить Ігор Воробус їсть чебурека і пан починає зі мною говорити. Далі цитую:

«Привіт, мене звати Юра, а тебе як? Ти взагалі як одружений чи ні? Якщо ні, то все вірно робиш. Я от кілька років тому одружився і вона мені спокою просто не дає. Колись все було по-іншому, гуляв з друзями, міг собі горівки припити, а що тепер?

Цілий день працюю на роботі, приходжу додому і починається: допоможи то, допоможи сьо, мені увагу приділи, дітей зводи погуляти і так далі. Думаю хоч на вихідних з друзями побачуся, але жінка і то не впускає. Каже або піде зі мною або ж втримує вдома.

Я от дивлюся на тебе і згадую молодість як я міг піти в магазин, купити курку, горілки, піти на природу і посидіти в душевній компанії з друзями».

Як ви думаєте відреагував на ці слова старшого чоловіка Ігор Воробус? Спершу я мочав і чоловік спілкувався сам з собою, але згодом таки заговорив.

Ну, в житті треба вибирати: або сім’я або ж друзі. Усьому колись приходить кінець і особисте життя не є тому виключенням.

Просто моя думка така, що чоловік та жінка мають завжди йти на компроміс. А то, вічно бути під каблуком – це не годиться.

Є моменти коли і з друзями можна піти погуляти, є і такі що жінка кудись пішла розвіятися.

Якщо подібного в сім’ї нема, то навіщо взагалі одружуватися? Щоб отак потім присідати на вуха Ігорю Воробусу? Життя не таке тривале що вічно бути в депресії.

Автор статті: Vorobus.