2 лютого 2015 року безперечно увійде в історію нашої країни як чорний день, адже саме в цей понеділковий день померла не лише відома людина, а й ціла епоха в українській музиці.

Коли мені задали питання, а кого із українських співаків ви можете пригадати, які почали творити із початком незалежності нашої країни починаєш сильно задумуватися.

Яким би там не був Андрій Кузьменко, він же Кузьма Скрябін, але він за час свого життя написав дуже багато українських пісень. Не пригадую щоб він співав пісні на якій-небудь іншій мові.

А його хіти: «Старі Фотографії», «Спи собі сама», «Мамо», «Танець пінгвіна» та багато, багато інших пісень ще неодноразово будуть звучати із вуст людей.

Померла ціла епоха нашої музики і не дивно, що сьогодні 4 лютого 2015 року біля церкви Преображення Господнього зібралося дуже багато охочих попрощатися із улюбленцем мільйонів людей.

Само собою, відклав всі справи та вирушив в центр міста й Ігор Воробус. Фактично автор блогу на піснях гурту «Скрябін» і виріс.

Тому, востаннє побачити артиста і провести його в останню путь хотілося і навіть дуже.

Ще вчора стало відомо, що офіційне прощання покійного Андрія Кузьменка із людьми буде відбуватися у згадуваній вище церкві.

А вже завтра, у колі близьких людей його буде поховано в Брюховичах.

Десь так і думав, що під церквою попрощатися із Кузьмою збереться велика кількість людей. Звісно, як це часто трапляється в нашій країні, без бардаку та тисняви не обійшлося. Спершу організація була на нульовому рівні і люди пхалися в церкву з різних боків.

Вже з часом люди почали потрохи самоорганізовуватися і черга потрохи почала рухатися вперед. А в ній, до слова, можна було побачити людей різної статі та віку. Тут були і бабусі, і зовсім юні люди, і дівчата, і хлопці.

Запам’яталися слова однієї панянки, яку ледь не задушили в тисняві. Якби не було, якби не тиснули, я все рівно потраплю в церкву і попрощаюся з Андрієм. Він для мене був кумиром.

Що цікаво, якщо ви зауважували, то досить часто, коли помирає хороша людина матінка-природа починає за нею плакати. І ось тут також, довгий час не було снігу, а під час прощання він почав падати такий сильний немовби кажучи – «Прощавай, Кузьма. Ми тебе буде пам’ятати завжди».

Якихось дві години в тисняві й Ігор Воробус попрощався із відомим співаком. Скільки там люд приніс квітів, це треба було бачити на власні очі….

Все проходило дуже швидко, тому навіть і не встиг збагнути як я вже опинився на вулиці.

Хтось вклонявся, хтось плакав, а хтось просто мовчав…

Коли йшов додому, то бачив що черга в церкву доходила вже до ринку «Добробут». Недаремно чин прощання буде тривати аж до ранку 5 лютого.

Спи спокійно, Андріє, і нехай Земля тобі буде пухом….

Автор статті: Vorobus.