Дивишся на людей в місті й розумієш, що вони таки не знають що таке село та сільське господарство.

Від них чути лише слова на кшталт: «Та навіщо мені це село, я краще ту ж картоплю куплю. Ще мені горбитися не вистачало».

Це все так, в житті хочеться лише відпочивати і щоб їсти вам приносили на блюдечку в ліжко. Та, є й інша сторона медалі – свої продукти.

Скільки чув розмов від цих же людей, що продукти в нас стали поганими, багато чого підсипають і так далі.

От і задаєшся питанням, а для чого купляти невідомі продукти якщо можна виростити своє? Корона з голови то ж не впаде.

Перед від’їздом в сільську місцевість мав нагоду поспілкуватися з дівчиною з іменем Аня.

Так от, вона мені сказала наступне: «Ти знаєш, Ігор, я колись думала що в селі погано, так важко працювати. Але, з роками зрозуміла що нічого подібного, тому що там і свіже повітря, і привітні люди, і свої продукти. Шкода лише що села в мене то нема».

Як ви, мабуть, зрозуміли з традиційного вступу, Воробус знову ж таки вирішив побавитися в робочий клас і посадити картоплю. Вона безперечно є продуктом №1 в харчуванні українців.

І хоч багато хто її вже не садить, а лише купляє готовою, автор блогу на цих людей не звертає увагу. Якось з роками навчився на думку оточуючих не звертати увагу. Своя голова то на плечах є.

Урожай картоплі.

Не пригадую навіть щоб кілька років підряд він був досить таки вдалий. Ба, скажу навіть більшу частину урожаю знайомі давали господарствам за символічну ціну.

Яким буде цьогорічний урожай? Важко сказати. Все залежить лише від матінки-природи. Як вона розпорядиться, так воно й буде.

Щодо процесу саджання, то цьогоріч все було по-іншому. Кажуть в народі, що садити картоплю треба після свята Великодня. А, як відомо, Велике свято християн ми святкували 12 квітня.

Опісля ще й сніг падав, холодна погода була і лише напередодні травневих свят вона хоч трохи, але стабілізувалася.

Тому, не дивуйтеся, коли частина людей відпочивала, а інша поралася на городі. Але, це нічого, як кажуть – «курчат рахують восени».

Воробус виїхав в сільську місцевість на кілька днів і залишився задоволеним поїздкою. І роботу вдалося зробити, і відпочити від трудових буднів. Та й повітря за містом таке чисте і ніякого інтернету, комп’ютерів нема.

Тепер чекаємо місяця червня, коли картоплю треба буде прополоти і згодом чекати щоб вона виростала великою та великою.

Автор статті: Vorobus.