Щось цього року Воробусу зима вже так набридла, що не можу вже дочекатися коли наступить тепла погода, можна буде взяти рюкзак й піти десь в гори.

Люблю я це діло навіть більше чим море. Так, їздити на моря також треба, але якщо би мені пропонували йти в гори чи їхати повалятися на пляжі, то вибрав би перший варіант.

Тему гір я зачепив не так просто, адже у цій статті спробую поділитися своїми планами на цьогорічні походи.

Якщо буде здоров’я та стабільна ситуація в країні, то вже цього року планую відвідати наступні вершини та місця:

1. Гора Парашка

Вже збився з рахунку скільки разів я бував в цих краях. Але, тим не менше, постійно мене туди тягне. Йти туди треба зі Сколе й добре, що доїхати туди можна таким видом транспорту як потяг.

Якихось дві години і ти вже на місці. Що цікаво, хто був з Воробусом на Парашці, той знає про наше козирне місце. Там ще на дереві є прибиті штани.

2. Озера Аршиці

Хто уважно читає наш блог, той знає, що минулого року Ігор Воробус нарешті зумів втілити в життя одну з своїх мрій, а саме знайти такі невідомі людям – озера Арщиці.

Досі пам’ятаю як я з колегою три дня був наодинці з дикою природою, ми проходили неймовірної складності шляхи. 3 з 4 озер нам знайти таки вдалося. Можливо були би знайшли і четверте, але вже катастрофічно бракувало для цього часу.

Так от, саме цього року хочу ще раз пройтися озерами Аршиці й знайти озеро Лужки.

3. Гора Грофа

От де, а там нога Воробуса ще ніколи не ступала. Висота цієї вершини складає 1748 метри й знаходиться вона якраз в районі озер Аршиці. Принаймні з Осмолоди туди зайти можна й навіть треба.

Кажуть, що там є прикольна колиба щоб переночувати. То ж, ми йдемо туди.

4. Гора Ключ

Окрім тривалих, багатоденних маршрутів ваш автор ще й полюбляє їздити у походи на один день. Так от, саме на гору Ключ можна сходити якраз на один день. Буде трохи напряжно, але це цілком реально.

Свого часу так піднімався на гору Лопата. Ці вершини, до слова, знаходяться поруч в районі водоспаду Кам’янка.

5. Мармароси

От куди, а в це місце мені хочеться поїхати найбільше. Щоправда, треба думати тут з вихідними. Мінімум три дні треба щоб пройтися цим масивом, плюс треба робити спеціальні дозволи щоб їх згодом показати прикордонникам.

Чи вдасться мені втілити в життя ці вище написані плани, час покаже. Принаймні будемо старатися туди сходити й само собою, про все це написати згодом на сторінках блогу.

Автор статті: Vorobus.