Продовжуємо…

Давненько Воробус нічого не писав на тему «Кулінарії».

Причина все та ж – відсутність вільного часу.

Як завжди, хочеться усюди встигнути, все зробити, тому й за їжу братися нема коли. За блог вже мовчу. Оновлюю його лише тоді, коли маю вільний час, а це переважно пізно ввечері.

Та, не все так погано у нашому з вами домі як це здається на перший погляд.

Найближчих вихідних ваш автор планує написати цикл із трьох публікацій в яких розповім про те, як я допомагав пекти деруни дівчині з ніком Арвеніта.

Хто вона ця панянка? Можливо колись відкрию нашим читачам маленький секрет про неї.

Договорилися, що в суботу завітаю до неї в гості й будемо разом куховарити. Цікаво що з цього вийде.

Сьогодні ж була розмова хто що має купити і що робити. Само собою що я, як джентльмен, буду терти картоплю. Не буду ж змушувати дівчину це робити. Вона має нігті, можна їх зламати й так далі.

Арвеніта призналася що вперше буде пекти деруни за чиєюсь порадою. До цього дівчина подібне робила, але що ж придумає Воробус?

Вже зараз почав казати, що до так званого фаршу, треба додавати ще й сметану. Арвеніта почала сперечатися що ні.

Одним словом, має бути весело. Головне щоб все вдалося втілити в життя. Судний день – субота.

Якщо так зараз подумати, то навіть не пригадую колись востаннє кулінарив. Так, варю картоплю, макарони, гречку, але ж не більше.

До речі, насамкінець, скажу, що дівчина обіцяла що опісля усього процесу також поділиться своїми враженнями від співпраці з Ігорем Воробусом.

Чекаємо цього дня з нетерпінням, а поки що, насамкінець, пропоную прочитати пост про те, як я вперше взявся за випікання дерунів.

Ох, і весело тоді було. Телефонував родичам, питав як, що і до чого. Спершу кілька зіпсував, а потім все пішло як по маслу.

Автор статті: Vorobus.