Субота, вихідний день і здавалося можна було би вибратися на природу та відпочити, посмажити м’ясо чи просто полежати на сонечку.

Але, хто живе у місті Львові та його околицях аж ніяк не може це зробити.

Причина – погода, яка фактично кожного дня змінюється. Ще вчора світило сонечко, стовпчики термометрів показували + 27 градусів вище нуля та подував приємний теплий вітер.

Якихось кілька годин і ситуація кардинально змінилася. Ще в ніч із п’ятниці на суботу почав падати дощ, який вдень фактично не припиняється.

Ок, ще б він собі падав, ніколи не завадить, але те, що робилося кілька годин тому у нашому місті іншими словами як жах не назвеш

Ваш автор якраз перебував на футзальному поєдинку що відбувався на СК «Медик». Спочатку команди грали нормально, а от коли розпочався дощ, то поле затопило й це нагадувало не гру «5 на 5», а швидше водне поло.

Незважаючи на те, що Воробус мав з собою парасолю, вона мені аж ніяк не допомогла. Так змок, що тепер прийдеться сушити одяг два дні.

Через кілька хвилин рясний дощ припинився, нарешті зумів вийти із спорткомплексу і перелякався. Пів міста затопило водою. Давненько такого не було у місті Лева.

Те, що обійти калюжі було важко – факт. Але, найцікавіше мене очікувало на вулиці Пекарській. Якраз йшов по справах і в районі вулиці Чернігівської вулицю просто-напросто затопило.

Водіїв автомобілів побачивши це розверталися, за людей вже мовчу настільки багато було води.

Як же перейти вулицю? Пригадую колись довелося навіть роззуватися. Не піду ж по воді взутим у мешти.

Вирішив попросити допомоги у водія одного з автомобілів. Він якраз своєю автівкою прямував у затоплене місце й погодився перевезти вашого автора. На моїй пам’яті подібне вперше.

На даний момент дощ на вулиці припинився, температура повітря різко піднялася, все всихає, але не факт, що дощу вже не буде.

До 21 години вечора синоптики обіцяють опади. Як буде насправді час покаже, а поки що на вулицях міста потрохи почала спадати вода.

Ось така вона стихія. Сьогодні є, завтра нема. Природа, що тут скажеш…

Автор статті: Vorobus.