Як і обіцяв, далі розповім про ще одне цікаве місце, яке вдалося знайти перебуваючи у Миколаєві. Чесно признаюся не планував туди йти якби не один місцевий чоловік, якого ми зустріли, шукаючи урочище Прийма.

Розповівши про особливості цього місця, він додав, що йдучи далі, можна знайти ще одне цікаве місце – бандерівські скелі.

Зацікавився, щоправда точно не знав де саме вони знаходяться. Робив спроби шукати інформацію в інтернеті, але її було обмаль. Прийшлося йти наосліп, знайти село й вже там пробувати знайти заповітне місце.

Якщо ви хочете знайти Бандерівські скелі, то це можна зробити двома шляхами:

1. Від урочища Прийма.
2. Від вулиці Шевченка в Миколаєві, яка згодом приведе вас до села Радів. Нікуди звертати не потрібно, а постійно притримуємося головної дороги.

По першому шляху ми йшли туди, а по другому поверталися назад.

Далі детальніше.

Відвідавши урочище Прийма, Воробус і його колега пішли прямо по дорозі. Згодом вона привела нас до перехрестя, на якому стояла хата, трактор, грала музика, але нікого ніде не було. Знайте, тут треба повернути ліворуч.

Ще якихось хвилин зо 10-15 і ви вийдете до футбольного поля. Воно буде по правій стороні й це сигналізуватиме, що ви вже майже в селі. Прийшовши в нього, буде два шляхи як вірно потрапити до скель.

Ми обрали складніший, адже нам так сказала місцева панянка років 80-ти. До речі, бабуся перебувала в досить хорошій формі. На прохання набрати води в її колодязі, вона відповіла ствердно, а згодом ще й сама це зробила.

Як саме треба йти? На перехресті після футбольного поля звертати нікуди не потрібно. Минаючи хату, виходимо за село, йдемо лісовою дорогою. Знову на перехресті (там ще буде праворуч фігура Божої Матері) тримаємося ліворуч й за якихось хвилин зо десять різко «падаємо» вниз до лісу. Будьте уважними, стежка там одна.

Ще хвилин зо 15-20 ходьби лісом й праворуч будуть виднітися скелі. Це і є славнозвісні Бандерівські скелі. Наголошую, жодних вказівників тут не має й знайти «бандерівські» не так просто.

Свою теперішню назву скелі і урочище, в якому вони знаходяться, отримали після трагічних подій 12 серпня 1949 року, коли загони НКВС оточили криївку. У ній перебувало шість повстанців, зав’язався бій, але, не маючи більше боєприпасів щоб продовжувати оборону криївки, а тим паче прориву з оточення, у воїнів УПА було лише два виходи – здатись або покінчити з життям. Повстанці обрали смерть. З того часу скелі, де була криївка, стали називати Бандерівськими, а урочище Бандерівським.

На місці скель є своєрідна криївка, в якій стоять вінки, пам’ятний знак. До неї можна вилізти завдяки драбині, що ваш автор і зробив. Далі кілька фото з місця:

Назад ми поверталися іншою дорогою. Вона виведе вас у село Радів. Якщо будете шукати скелі з цього боку, то знайте – завжди триматися треба лівої сторони.

Автор статті: Vorobus.