Інтерв’ю з молодим обдаруванням “Галицької Здоби”, перспективним Данилом Сиваком.

– Данило, знаю у тебе була травма, через яку пропустив багато матчів. Як почуваєш себе зараз?

– Доброго дня. Так, були проблеми з коліном, але зараз почуваю себе добре, потроху набираю оптимальну форму.

– Коли побачимо тебе у дії?

– Вже тренуюся. Є надія, що зможу зіграти вже у найближчій грі Гранд-ліги Львова проти «Бастіона».

– Взагалі, Данило, як ти почав займатися футболом, і за яких умов це сталося?

– Футболом почав займатися ще з 1 класу. Можна сказати, що тато «прищепив» мені ще з юних років любов до футболу. Спершу займався близько 9-ти років у ДЮСШ «Енергія» (тренер – Роман Мисаковець).

– Чому почав грати у футзал, а не футбол?

– Футзал завжди більше подобався, ніж футбол, Тут все відбувається набагато динамічніше, швидше, цікавіше. Та й мої антропометричні дані не підходять для великого футболу, адже мені бракує швидкості. Для футзалу я чітко підходжу під позицію «стовпа», де потрібні сила, корпус, удар тощо.

– До переходу в «Галицьку здобу» ти виступав за ще одну львівську команду «Інтер-Футзал», розкажи про цю сторінку твоєї кар’єри?

– Кар’єра у складі «інтеристів» була не тривалою, тому що встиг пограти там лише півтора року. Проте, саме в цій команді я виріс розумово в плані футзалу, значно підтягнув свою фізичну форму й почав грати на аматорському рівні.

– Як виник варіант із переходом до складу «пекарів»?

– Варіант із «Галицькою здобою» виник спонтанно. В «Інтері» була перерва з тренуваннями, і я пішов на одне тренування до «пекарів». Після нього до мене підійшов тренер і сказав, щоб знову приходив на тренування. Згодом мене заявили на всі турніри, де я граю на даний момент.

– Чого мрієш досягнути разом з «червоно-жовтими»?

– «Галицька здоба» завжди ставить перед собою найвищі завдання у будь-якому турнірі, тому буду старатися допомогти їм у цьому.

– Чи важко грати в такій команді як «Галицька здоба»? Не боїшся загубитися серед великої кількості відомих футзалістів?

– Звісно, спершу було важко адаптуватись в команді. Розумів, що це вже зовсім інший рівень, але з часом якось звик. Спочатку дійсно був якийсь мандраж перед відомими гравцями «Здоби», адже всі вони досвідчені, свого часу пограли у різних клубах, у деяких з них ще у дитинстві брав автографи, а зараз із ними виходжу на майданчик. Проте, ніхто на мене не кричить, чую лише підказки та підбадьорюючі слова. На даний момент повністю задоволений бути гравцем такої команди у 17 років. Зупинятися на досягнутому не збираюся, хочу і надалі прогресувати та показувати свої найкращі якості на майданчику, досягати найвищих вершин у футзалі. Звичайно, мрією є виступати за юнацьку збірну України, але для цього потрібно ще багато працювати, викладатись на тренуваннях і показувати хороший рівень гри на різних змаганнях.

– Кілька слів про себе: хобі, захоплення, твій кумир у футзалі?

– Захоплення одне – футзал. Без нього на даний момент ніяк. Кумир в футзалі? Гравець «Барселони» Ферраро. Як на мене, це найкращий гравець на позиції «стовпа» у світі. Інколи передивляюсь ігри і беру собі на замітку деякі його фінти, дії чи навіть роботу без м’яча.

Автор статті: Vorobus.