Черговий день триває, а з ним і розпочався новий робочий тиждень. Само собою, що продовжує свою роботу й блог Воробуса. Поки я живу, то й будуть з’являтися нові публікації.
Про що будемо говорити сьогодні? У даній публікації розповім про те, як Воробусу довелося побувати гідом. Ніколи б не міг подумати, що побуду у ролі екскурсовода.
В гості до вашого автора приїхав колега із Сум і я вирішив провести цій людині екскурсію. Ніколи не міг подумати, що у нашому місті настільки цікаво. У Львові живу близько 30-ти років й, мабуть, вже звик до рідного міста. Чого не скажеш про туристів, які ледь не кожного тижня приїздять сюди.
Отже, якщо ви також хочете показати місто своїм колегам, то з чого розпочати?
Особисто я екскурсію розпочав із пам’ятника Данилові Галицькому. Саме засновник Львова ніби закликає людей на екскурсію.
Далі ми поступово перейшли на вулицю Галицьку й Братів Рогатинців. Чесно, я вже не пригадую коли бачив таку велику кількість генделиків. Якщо хочете напитися, то зробити це дуже просто. Одразу ж пригадалися Дунаївці, де навіть у супермаркеті не продають алкоголю.
У день нашої екскурсії у місті Лева було багато людей. Все-таки, неділя, прикольна погода, то чому не прогулятися? Поступово Воробус і колега з Сум підійшли до площі Ринок. Головна площа міста Лева йому дуже сподобалася.
Ще б пак, а чому ні? Все-таки, Львів не таке вже й погане місто.
Це просто вашому автору воно вже набридло й хочеться нових вражень, пригод, адреналіну.
Зробивши фото на пам’ять, ми попрямували спершу до Оперного театру, пройшлися проспектом Свободи, а далі пішли у напрямку Високого Замку. Як же бути у Львові й не відвідати цей оглядовий майданчик. Якщо чесно, «високий» мене розчарував. З кожним роком тут стає все страшніше. Люд почав красти не лише телескопи, а й плитку. Здалося би її якось відновити? Плюс побільшало продавців сувенірів.
До такого я не звик. Для мене Високий Замок – це усамітненння від життя, яке вирує у центрі.
Після Замку ми спустилися знову в центр, щоправда вже іншою дорогою. Час екскурсії завершувався, але п. Сергій обіцяв колись ще приїхати у Львів з дружиною щоб сходити на футбол, відвідати Шевченківський Гай, побувати у храмі Святого Юра, посидіти у Стрийському парку тощо.
Львів – місто, де є на що подивитися.
Написати коментар