Із настанням весни Ігор Воробус знову почав їздити на велосипеді. Якщо бути відвертим, то я вже від нього відвик. Чому так? Мабуть тому, що через зиму серйозно розлінувався. Звик довго спати, а потім ще довше йти пішки.

Багато хто каже що важко мені через те, що, можливо, набрав вагу. Це твердження одразу ж заперечую, адже цілу зиму граю у футбол і мені явно не до набору ваги.

Та, сьогодні мова не про те. Хочу розповісти нашим читачам про нелегку долю велосипедиста. Здається взяв двохколісного з гаража, сів і собі катаєшся. Але, не все так просто як здається.

Хто їздить на велосипеді, той мене зрозуміє.

1. Небезпека на дорозі.

По правилах велосипедист – це також учасник дорожнього руху й має він їхати проїзною частиною як і решта транспортних засобів. Все це добре, але у нашому з вами місті є багато неадекватних водіїв. Їдеш ніби правильно, а тебе спеціально притискають до бордюра. Були у мене такі випадки.

Пам’ятаю на Сихові мене так раз підрізали, що добре що нічого собі не зробив. А на Погулянці вашого автор ледь не збила машина швидкої медичної допомоги. Добре, що водій останньої хоч зупинився і вибачився за свою поведінку.

2. Затори.

Для того і є велосипед аби не стояти у заторах як автомобілі. Тому, коли серйозні корки стараюся десь заїхати на тротуар. Знову ж таки за ПДР велосипедист може їхати по тротуарі якщо він не несе небезпеки пішоходам. Плюс, хто живе у Львові, той розуміє, що вулиці у нас вузькі і як не крути, а колись то й на тротуар виїхати треба.

Але, і тут не все так класно як здається. Багато хто із пішоходів розуміють велосипедиста, але є й противники. Щось мені так здається, ними є переважно водії автомобілів.

Кричали на Воробуса люди що я їхав по тротуарі не один раз, а бували й випадки що хотіли бити. Нещодавно до мене пристав чолов’яга чому це я їду по тротуарі. Що вам сказати? Мав би він двоколісного, то так би не говорив.

3. Велосипедні доріжки.

Вони у Львові є, непогані, але переважно у нових районах. Але, і там не все так класно. Буває їдеш тобі на дорогу вилетить якась жіночка, продають товари на них, сидять або просто поставили автомобіль і мали велосипедиста в носі.

4. Викрадення речей.

Те, що велосипед можуть вкрасти не є ні для кого новиною. Тому, стараюся свого «агрегата» добре «приковувати». Але, але і знову ж таки але. Якщо не велосипед, то вкрадуть щось інше.

Нещодавно у мене біля супермаркету вкрали світло заднього виду, а ще раніше шнурочок з багажника. Це ж яким треба бути рагулем аби красти шнурочок. Та, чому я дивуюся…

А ще велосипед – це відсутність захисту від дощу, де-не-де вибоїни на дорогах, фізичне навантаження на тіло, уважність, ремонт і велика кількість пригод.

Для прикладу, повертався якось ваш автор з АС-2 і пробив колесо. Весело мені було йти з велосипедом додому.

Тому, читачі блогу і не лише, поважайте велосипедиста, бо він як і пішохід, як і водій автомобіля чи мотоцикла теж людина.

Автор статті: Vorobus.