Збірна України (U-19) зразка 2019 року: хто і де зараз?

Молодь

Рівно рік тому, 14 вересня 2019 року, був зіграний фінальний матч першого чемпіонату Європи серед 19-річних футзалістів. Фінальна частина юніорського Євро проходила у Латвії, а всі поєдинки вирішальної стадії змагань проходили на майданчику «Арени Рига». Серед тих команд, які потрапили до фінального етапу, була і юніорська збірна України, яку очолював Віталій Одегов.

Тоді «синьо-жовті» у своїй групі змогли обіграти збірну Нідерландів (7:0), але поступилися збірним Іспанії (1:7) та Хорватії (1:3). Що цікаво – саме іспанці та хорвати зустрілись у фіналі Євро-2019 (U-19), і тоді перемогу з рахунком 6:1 здобула збірна Іспанії. Ми же згадаємо нашу збірну та спробуємо розібратись, де зараз грають ті футзалісти, які торік захищали честь України на першому чемпіонаті Європи.

Євген Козлов. Цей воротар був номінальним першим номером нашої команди. Завдяки габаритам та ігровим характеристикам його цілком реально можна було називати «другим Іваняком». На той момент Євген був голкіпером краматорського «Авангарду» (нині – «ДЕ Трейдинг» з Миколаївки). Наразі він грає на аматорському рівня, а саме – захищає ворота однієї з провідних команд Кубку ФК «Універ», ФК «Клас».

Микола Гуйван. Рік тому Микола ділив «пост № 1» з Євгеном Козловим. Зараз він є основним воротарем оновленої юніорської збірної України (Гуйван – 2002 року народження). Більше того – Микола є капітаном «синьо-жовтих». Безумовно, той досвід, який Микола здобув під час Євро-2019 (U-19), пішов йому на користь, і саме цей досвід допомагає йому бути лідером української «юніорки». До того ж, Гуйван упевнено стукає у двері «основи» «Урагану».

Вадим Меденець. Рік тому Меденець був гравцем «Урагану-2-КФВ», куди перейшов з харківської «Кобри», яка потім знялася з чемпіонату Першої ліги. Зараз він грає в одній з команд-учасниць Кубку ФК «Універ», але грає не в провідному дивізіоні цього турніру, а в одній з нижчих ліг.

Петро Сенюк. Після того, як Сенюк почав залучатись до основного складу «Урагану» (а це було вже у сезоні 2019/2020 р. р.), можна сміливо сказати, що на ще одного непоганого «стовпа» у «драконів» стало більше, адже у Максима Павленка в обоймі вже є Фаренюк та Абакшин. А тут ще і 18-річний Дичук теж сміливо претендує на цю позицію. Тим не менш, незважаючи на таку конкуренцію, свій ігровий час на майданчику поступово отримує.

Мар’ян Масевич. Ще в кінці минулого сезону Масевич почав виходити в «основі» «Урагану». Нехай і не на повний матч, але за той час, який йому відводив Максим Павленко, Мар’ян встигав відзначатися корисними діями, зокрема і голами. І в цьому сезоні Масевич є гравцем основної обойми, і це, безумовно, для нього буде стимулом для подальшого прогресу, який видно вже зараз.

Олег Негела. Цей талановитий футзаліст вже встиг дебютувати в основному складі «Урагану» разом з Мар’яном Масевичем та Петром Сенюком. Максим Павленко почав давати ігровий час Олегові ще наприкінці попереднього сезону (точніше, наприкінці першого етапу, адже другий не був зіграний). І Негела непогано вписався в ігрові схеми Максима Михайловича. Однозначно він є одним з тих гравців, на кого наставник «Урагану» розраховуватиме вже у найближчому майбутньому. Що стосується виступів на юніорському Євро, то одразу згадується його красень-гол зі штрафного у ворота збірної Іспанії, який, щоправда, не став переможним.

Владислав Сорокін. Коли у Латвії проходив юніорський Євро, Владислав був гравцем «Урагану-2-КФВ», куди перейшов з «Кобри». Наразі він заявлений за новачка FAVBET Екстра-ліги – харківський «Моноліт/Viva Cup». Якщо він зможе винести для себе користь від гри з такими досвідченими гравцями, як Дмитро Бондар та Денис Овсянніков, то у перспективі, можливо, буде одним з лідерів харківської команди. До речі, про нього позитивно відгукувався колишній тренер «Локомотива-2» Олександр Сірий, який після фіналу чемпіонату Харкова серед закладів вищої освіти казав, що Сорокін – це гравець, який може вести гру та бути лідером на майданчику, і на нього буде цікаво подивитись на серйозному рівні.

Владислав Завертаний. Цей гравець був одним з провідних гравців нашої «юніорки» до Євро, та й під час чемпіонату Європи він був одним з важливих футзалістів у ігрових схемах Віталія Одегова. Щоправда, у матчі проти збірної Нідерландів Влад отримав ушкодження, через яке не зміг зіграти проти іспанців. Можливо, десь Владислава і не вистачало. Але в підсумку, якщо згадувати каденцію тієї збірної України, можна сказати, що Завертаний дійсно був одним з її лідерів. До того ж, у нього все непогано складалось у другій команді івано-франківського «Урагану». Але після серйозної травми, яку Владислав отримав у минулому сезоні, він зараз знаходиться на шляху до повернення до того рівня гри, який у нього був. Сподіваємось, що незабаром Завертаний все-таки вийде на свій стабільно хороший рівень гри.

Едуард Нагорний. Вихованець харківського футзалу на момент Євро-2019 (U-19) був гравцем футзального «Авангарду» з Краматорська, який зараз має назву «ДЕ Трейдинг». Наразі Нагорний грає у угорській команді «Ньїрдьюлай». Фактично Едуард – єдиний легіонер з зі складу юніорської збірної України зразка 2019 року.

Данило Бєлан. Мабуть, цей футзаліст найбільше запам’ятався українським вболівальникам, які дивились прямі трансляції з Латвії. Данило став найкращим бомбардиром нашої збірної з трьома м’ячами (щоправда, усі ці голи були забиті у ворота збірної Нідерландів). І, мабуть, саме він (можливо, на пару з Бланком) був найбільш гострим гравцем у складі нашої юніорської збірної. По ходу минулого сезону виконуючий обов’язки головного тренера херсонського «Продексіма» Дмитро Бербенцев залучав Бєлана до матчів «основи», і навіть давав йому трохи «понюхати пороху» FAVBET Екстра-ліги. Однак, наразі Данило не входить до основної обойми херсонців.

Едуард Волков. На відміну від Данила Бєлана, Едуард Волков зараз залучається до основного складу «Продексіма». Як скористається Едуард своїм шансом – залежить тільки від нього. Але якщо нинішній тренер «мельників» Андре Броканелло дасть Волкову потрібний напрямок для розвитку, який допоможе здобути залізне місце в «основі», то, можливо, у перспективі Волков зможе стати якщо не ключовим гравцем херсонської команди, то принаймні таким, хто стабільно гратиме на хорошому рівні. Однак, знову ж таки – все залежить від Едуарда.

Денис Бланк. Один з небагатьох гравців зі складу цієї юніорської збірної України, який сповна скористався своїм шансом. Денис був одним з тих футзалістів, до кого у Віталія Одегова, вочевидь, було дуже мало претензій за підсумками виступу на Євро. Після виступу на чемпіонаті Європи Бланк стрімко прогресував, тому недарма саме він був визнаний найкращим молодим гравцем FAVBET Екстра-ліги. Окрім того, він вже зараз є постійним гравцем стартової четвірки житомирського «ІнБева», і поступово стає одним з лідерів «пивоварів».

Ярослав Квасній. Один з лідерів молодіжного складу львівської «Енергії», він разом з Ігорем Тимцівим на Євро-2019 (U-19) був одним з наймолодших гравців збірної України. Наразі тренерський штаб основного складу «Енергії» залучає цього гравця до заявки у матчах FAVBET Екстра-ліги. І в деяких поєдинках Ярослав отримує свій ігровий час. Враховуючи той факт, що він – 2003 року народження, то він є одним з кандидатів до нинішньої юніорської збірної України. І якщо наша команда потрапить до фінальної частини Євро (U-19), то він, вочевидь, буде серед претендентів на потрапляння до фінальної заявки.

Ігор Тимців. Так само, як і Ярослав Квасній, цей гравець «Енергії» потроху отримує ігровий час від Валерія Легчанова. І, так само, є одним з лідерів «Енергії-2». І, так само, як і Гуйван та вже згаданий Квасній, є одним з кандидатів до нинішньої юніорської збірної України, яка скоро почне турувати свій шлях до Євро-2021 (U-19).

Як бачимо, фактично всі гравці тієї юніорської збірної, як то кажуть, при справі. Майже половина цієї команди вже або має досвід матчів у FAVBET Екстра-лізі, або ж чекає на свій шанс зіграти на цьому рівні. Є один легіонер, а також є такі гравці, які зараз отримують ігровий час, граючи на аматорському рівні. Але все-таки більшість цих футзалістів має дуже хороші перспективи у майбутньому. Зараз, коли вже минув рік, можна сказати, що потрапляння до фінального етапу юніорського чемпіонату Європи – це було завдання № 1, і воно було виконано. Шкода, що не вдалося потрапити до топ-четвірки, але факт перебування нашої команди серед восьми найкращих команд Європи – це вже вагомий успіх. Особливо якщо врахувати той факт, що ця збірна збиралася буквально «по дрібницях», адже у гравців 2000-2001 років народження (саме вони тоді були пріоритетною віковою групою) не було такого турніру, як Юнацька Екстра-ліга. До того ж, більшість гравців, яка могла би скласти основу збірної України, на жаль, залишилась на окупованій території Донбасу. Ну, і треба додати сюди ще той момент, що все-таки велика кількість перспективних гравців обрала футбол, а не футзал. Тому, Віталію Одегову довелося обирати з того, що залишилось. Тим не менш, він зміг з невеличкої кількості гравців 2000-2001 року народження (додавши туди кількох юнаків 2002-2003 року народження) створити колектив, який став учасником фінальної стадії першого в історії чемпіонату Європи з футзалу серед гравців до 19 років.

Але треба дивитись далі. Скоро буде відбір на Євро-2021 (U-19), і тепер у полі зору – гравці 2002-2003 року народження. Багато хто з потенційних кандидатів до юніорської збірної України грали ще за юнацьку збірну України (U-15) на турнірі в італійському Монтесільвано. Багато хто з цих гравців пройшов «горнило» Юнацької Екстра-ліги. І, врешті-решт, дехто з потенційних «збірників» вже отримує ігровий час у основних складах своїх команд. Тому, на нове покоління юніорської збірної України, «покоління-2002», автор цього матеріалу дивиться з надією на те, що йому вдасться перевершити досягнення «покоління-2000».

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*