Черговий день триває й вже зараз для вас новий пост. Знову він буде на тему філософії. Щось у мене нема бажання зараз писати щось серйозне.

Депресія, коронавірус чи що там із мною? Не знаю, мабуть осіння лінь, яка, маю надію, вже незабаром мене покине.

Про що думаю на цей раз? Перш за все про тепло. Вчора у Львові був дуже холодний день, плюс на роботі ще не увімкнули батареї. Так змерз автор цих рядків, що вже згадував цю кляту осінь такими словечками що хай йому грець. Але, ще вчора, прийшовши додому сказав собі сам, що не треба НИТИ! Скиглити – це для слабаків.

Вдягнувся в день вівторка значно тепліше, а тут природа почала посміхатися до мене й виглянуло сонечко. Весело це все. Як я і колись казав, треба себе налаштовувати позитивно. Я ж колись на Говерлі роздягався при мінус 25, а тут забоявся «+5». Смішно це все.

Вчора розпочав підготовку до нового футзального сезону. Вирішив грати ще один сезон, але я цих тренувань не розумію. Воротарів треба готувати за спеціальною програмою, часто бити їм по воротах, відпрацьовувати вводи м’яча, а не бавитися в дитячі ігри. Одним словом, мене не пре. Бачу треба готуватися до матчів за індивідуальною програмою.

Наступна тема – вибори.

Як вони вже мене дістали. Вже кожне чмо лізе до влади. Та треба щось розуміти в політиці, а не так піду й щось зроблю. Для прикладу, знайома розповідала як зустріла сусіда, той агітував голосувати за нього, а програми в нього нема. Цирк на дроті я на плоті. А ви бачили бюлетені? Я собі уявляю як старша людина буде шукати у списку кандидата і ставити цифри. Дякувати Богу цього разу я відмовився йти працювати у виборчу комісію. Я вже собі запланував що робитиму в неділю.

Осінні вилазки на природу. Не знаю чи вдасться кулінарити, але припиняти покатульки на велосипедах не збираюся. Пригадую минулого року я катався ще десь в кінці грудня. Цей рік виключенням не стане.

А ще цього тижня свято Сиру й Вина, повертається Ліга Чемпіонів, де нашим командам доведеться схрестити зброю із топ-клубами й не варто забувати за гриби. Якщо не лінуватися, то можна й щось назбирати.

Ну, і насамкінець слухаємо пісеньку про наше життя:

Автор статті: Vorobus.