Не дійшов або коли здоров’я людини важливіше

Говерла 2021

Уявіть собі картину. Автобус із 17-ма пасажирами повертається до Львова з Ворохти і фактично половина цих людей у прямому сенсі цього слова «травить» Воробуса.

«Травить» не просто так, бо вони мене давно не бачили, а через те, що я – затятий турист, любитель гір і не зумів вилізти на гору Говерла. Щоб ви розуміли у середовищі прихильників гір Говерлу називають тренуванням з підвищеною відповідальністю. Особисто для мене на зимову Лопату було йти важче чим туди.

На найвищій вершині України бував неодноразово, але завжди, особливо 22 січня на День Соборності я маю традицію долучитися до компанії людей, які, як і я, їдемо за пригодами, спілкуванням, зрештою виконанням гімну України на висоті 2061 метри над рівнем моря.

Сходження у 2021 стало для автора цих рядків незвичним. По-перше, вперше полізти у гори погодилася зі мною дорога мені людина, по-друге, вдруге у своєму житті до вершини я так і не дійшов.

Трохи вступу. Десь три роки тому я з компанією поїхали взимку на вершини Хом’як – Синяк. Погода тоді була лютою: хуртовини, мороз «-10», але це не стримувало нас. Хом’як ми взяли легко, а ось те, що відбувалося на Синяку – це навіть фільм жахів може сховатися.

Ми вийшли на хребет, до бажаної вершини залишалося метрів сто і саме у цей момент мій хороший друг Орест буквально руками мене тримав аби я не йшов далі. Я кричав, а він тримав і казав що я дурачок. Причина – погана видимість, телефони позамерзали, сліди замітало й добре, що тоді холодний розум мого приятеля не дав нам загинути.

Повертаючись до теми сходження на Говерлу скажу, що у мене минулої суботи була відповідальність. Уявіть собі їде з вами дівчина, ти її готуєш до походу, вона тебе називає рятівником, обіцяю її мамі привезти цілою й неушкодженою додому. Як ви думаєте, яке у мене тоді було відчуття? Десь було боязко. Плюс наш гід п. Наталя вже на базі Заросляк дала мені повноваження замикати так званий «пелетон». Це теж відповідальність. Довіряють мені. Я дивився не лише вперед, а й назад.

Першу половину дистанції нічого екстраординарного не відбувалося. Компанія із 4 чоловік: Іри, Ігоря, Воробуса та Юліани пасла задніх. Дівчата звикали до умов зими, а ми за ними дивилися. Найцікавіше стало на підйомі перед Малою Говерлою.

Та що Ірина, раптово сказала що з неї досить і вона повертається у табір з парою, яка спускалася з гори. Вони ще попереджали нас, що далі буде сильний вітер і йти далі зась. Але, хіба Воробус когось слухає? Я дуже хотів дійти до вершини у першу чергу через те, що Юліану підтримували всі друзі, знайомі, родина і їм було цікаво як це дівчина наважилася на такий екстрим.

З кожним метром далі вітер посилювався й вже на Малій Говерлі він став таким сильним, що нас просто зносило з гори. Окуляри, які я дав дівчині аби вона не простудила очі, пішли за кілька хвилин в небуття. Вітер ставав ще сильнішим… І тоді дівчина сказала мені що пора йти вниз. Я подумав, відвів її разом з Ігорем до Малої Говерли, вітер не стихав, я ледь йшов. Ого, оце так шторм… Ми стали один біля одного, обійнялися, трималися пам’ятного «патика» і після другої фрази дівчини «пора вниз» я швидко прийняв рішення таки йти назад. Колега Ігор таки пішов далі, а ми дали задню.

Чи правильно ми зробили в цій ситуації? Звичайно, що правильно. Сходити на вершину ще колись можна іншим разом, а здоров’я дорогих тобі людей важливіше. У 33 я вже не такий герой і деколи думаю що роблю.

То так було приємно потім ввечері, коли людина тобі мазала кремом ніс, бо мене спалило вітром, промовляючи «рятівничок». Як можна було свою підопічну наражати на небезпеку?

І нехай мене зараз багато хто «травить» що я слабенький, але нехай собі говорять. До Малої Говерли дійшли, значить наступного разу дійдемо й до Великої. Ми будемо ще більш досвідченішими й думаю природа нам за ці старання віддячить.

Пам’ятайте, інколи треба приймати рішення з холодною головою…

У найближчих постах, до речі, читайте про те, що залишилося поза кадром, чому Воробус в один момент почав відставати від людей і, звичайно, не омину розповіддю нашу компанію і особливості спуску з Говерли. Дочекайтеся…



Також раджу прочитати:

коментарів - 2 може ще щось напишете?

  1. Stakeholder 25.01.2021 пише:

    По-перше вперше і по-друге вдруге – я розумію, конкретний оффтоп, але це реально новий рівень – тафтологічне комбо! Воробус не зупиняйся!

  2. OldVorobus 27.01.2021 пише:

    Воробус постарів – пора на пенсію

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*