Отже, після коротенького відпочинку повертається на блог ваш автор. І, традиційно, першим постом, після перерви буде пост на тему філософії. Як завжди, у мене є багато думок.

Перше, після відпочинку в Єгипті ніяк не можу звикнути до місцевого клімату. Уявіть собі, ви злазите з літака, виходите на вулицю, а там не «+25», а «-15». Не кожен може на таке зреагувати спокійно. Перші три дні я спав як «суслік», так було кепсько. Але, вже зараз від дня до дня почуваю себе краще.

А ще мене нервує цей сніг. Ох, і багато його нападало за моєї відсутності. Кажуть такого снігу Львів не бачив років зо 8 точно. Замело….

Вулиці не прибирають, кругом затори, ще й мою вулицю ремонтують і доводиться обходити це все болото. Одним словом, брррр. Але, такі вже реалії нашого з вами життя, що доводиться миритися з цим всім.

Не забуваю я й за футзальні змагання. Важко було наступного дня після прильоту з Єгипту вийти на майданчик та відіграти два повні матчі за ФК «Галицька здоба». Наступного дня ще й зіграв за другу команду. Як казав мій тато, цитую: «на тебе в понеділок зранку було важко дивитися». Буває… Я собі завжди кажу, що так завжди не буде… Падіння згодом зміняться на злети.

Радує, що у всіх семи матчах вікенду «пекарям» вдалося здобути перемоги. Так тримати, що тут ще скажеш.

Лижі. Ой, а за них я забув. Доведеться надолужувати втрачене. Вже найближчих вихідних думаю поїхати в Буковель аби гарно провести час. Звичайно, дещо тривожить ситуація з коронавірусом в Івано-Франківській області, яку було занесено до так званої «червоної» зони. Але, думаю, що цього вірусу вже мало хто боїться.

Якщо не ночувати й не заходити у місця скупчення людей, то звідки він у вас візьметься?

А ще Ігор Батькович чекає весну аби вже почати вилазки на природу й робити покатульки на велосипеді. Заскучив я за двохколісним. До речі, бачив як кур’єри доставки їжі зараз «мордуються» по цьому снігу. Я їм явно не позаздрю.

Одним словом, життя триває, а з ним, я маю надію, будуть з’являтися нові пости на ресурсі, який ви зараз читаєте. Муза потрохи до мене повертається. Лютий, мабуть, став місяцем, в якому я написав найменше постів за весь час існування блогу.

Чому так відбулося розповім якось згодом.

Автор статті: Vorobus.