Чемпіонат України (U-11). Вища ліга. Підсумки сезону. Частина 1.

U-11

Поступово сезон в українському дитячо-юнацькому футзалі добігає кінця. Вже зіграні майже всі чемпіонати. Принаймні, у провідних категоріях (U-11, U-13, U-15 та U-17) – чемпіонати точно завершено.

Ще залишається відіграти кубкові змагання, проте це буде вже інша історія. А поки ми починаємо підбивати підсумки у чемпіонатах України (U-11, U-13, U-15 та U-17) серед команд Вищої ліги та Юнацької Екстра-ліги. І розпочнемо ми з наймолодших, тобто – з 11-річних. І перед тим, як проаналізувати виступи команд, давайте пригадаємо підсумкову турнірну таблицю.

Турнірна таблиця чемпіонату України (U-11) серед команд Вищої ліги

Таблиця

Отже, як ми бачимо з турнірної таблиці, протягом сезону була майже беззаперечна перевага команди ДЮСШ № 25. Чому майже? Тому що по ходу чемпіонату «Іллічівець» та «Барса» робили все можливе для того, щоб скинути «чорних соколів» з вершини турнірної таблиці. Однак, перемоги підопічних Миколи Соколовського в очних зустрічах звели нанівець усі зусилля представників Сумщини та Одещини.

Також треба зазначити, що у цьому чемпіонаті все-таки проглядався такий момент, що деякі команди вже давно займаються, а деякі – тільки нещодавно почали своє футзальне життя, оскільки були нещодавно зібрані. Тому, вочевидь, з цим і пов’язані деякі результати. Однак, без несподіванок все-таки не обійшлося.

Але давайте все-таки перейдемо до аналізу виступів команд.

ДЮСШ № 25 (Київ). Столичні «чорні соколи» як захопили лідерство у чемпіонаті з перших турів, так більше нікому його не віддавали. Але треба сказати, що свою справжню силу підопічні Миколи Соколовського почали показувати лише після того, як до команди у другому турі доєднались Приданюк та Рибальченко. І тоді стало зрозуміло, що це – реальний претендент на «золото». Якщо говорити чесно, то було би цікаво подивитись на ДЮСШ № 25 і надалі без Приданюка та Рибальченка. Чому? Тому що в першому з’їзному турі, який проходив у Крижанівці, явним лідером команди був Цвігун. І було би цікаво подивитись на те, чи зможе він самотужки дотягнути «чорних соколів» до чемпіонства. Однак, коли з’явились Приданюк та Рибальченко, то Цвігун став своєрідною «додатковою опцією». Втім, за словами Миколи Соколовського, Цвігун виконував потрібний обсяг роботи та робив усе те, що мав робити. Але все-таки відзначимо саме командну роботу киян. У порівнянні з минулим сезоном команда ДЮСШ № 25 була десь на 70 % оновленою, оскільки більшість гравців минулорічного чемпіонського складу перейшла до вікової категорії U-13 (до речі, дуже шкода, що 13-річні «чорні соколи» не заявились у Вищу лігу – вони би там не завадили. – А. Т.). Тобто, за таких умов столичній команді теоретично було би складно відстояти свій чемпіонський титул. Однак, підопічним Миколи Соколовського мало того, що вдалося захистити своє чемпіонство, так вони ще стали першими чемпіонами саме у Вищій лізі, з чим ми їх і вітаємо.

«Іллічівець» (Чорноморськ). У цьому сезоні «Іллічівець» виглядав дуже серйозною силою. Перш за все, це стосується кадрового підсилення команди з Чорноморська, за яку, так би мовити, на правах оренди виступали провідні гравці одеського «Локомотива». І треба сказати, що саме «орендовані» «залізничники» робили основну погоду у грі «Іллічівця». Щоправда, при цьому «Іллічівець» переважно грав однією четвіркою, лише подекуди проводячи точкові зміни. Тобто, на стартову четвірку «Іллічівця», яку складали Сафонов, Романюк, Бурлака та Вовк, насправді випало колосальне навантаження. Можливо, десь саме зайвих сил не вистачило «Іллічівцю» для того, щоб таки скинути ДЮСШ № 25 з «трону». Але водночас підопічні Олександра Каплуна та Ігоря Чурсіна змогли виконати завдання-мінімум – здобути «срібло». І то – треба сказати, що у боротьбі за срібні нагороди команда з Одещини виявилася сильнішою, перш за все, у психологічному плані. Хоча є підозра, що «Іллічівець» все одно ще не сказав свого вагомого слова саме цим складом. І тому буде більш цікаво подивитись на наступний сезон. Чи збереже «Іллічівець» цей склад, який був підсилений гравцями «Локомотива»? Якщо так, то буде ще більш цікаво спостерігати за протистояннями «Іллічівця» та ДЮСШ № 25 у наступному сезоні. Якщо ж «Іллічівець» та «Локомотив» підуть різними дорогами, то тоді, можливо, ми отримаємо дві серйозні бойові одиниці. Так що, тут ми поки що залишаємо три крапки…

КДЮСШ «Барса» (Шостка). Якщо говорити про всі склади «Барси», які виступали у цьому сезоні, то 11-річні шосткінці відіграли найбільш вдало. І бронзові медалі підопічних Юрія Литвинова – тому підтвердження. Але був момент, коли шосткінці могли посісти куди більш високе місце. Більше того – і по грі, і по результату вони могли цілком реально претендувати на чемпіонство, проте програли свої ключові поєдинки головним конкурентам. Окрім того, є підозра, що підопічні Юрія Литвинова трохи не витримали темпу чемпіонської гонки саме психологічно, що, в принципі, не дивно, якщо ми говоримо про 11-річних хлопчиків. Однак, ці хлопці ще можуть додати як у грі, так і в контексті результату. Тому, будемо спостерігати за ними надалі, і сподіваємось, що у наступному сезоні «Барса» зможе продовжити боротися за медалі.

«Гопри» (Гола Пристань). Після стартового туру команда з Херсонщини приємно вразила своєю грою. І не дивно, що вже після початку чемпіонату підопічні Олександра Бурковського розглядалися серед претендентів на медалі. Тут можна згадати, що деякий час голопристанці навіть очолювали турнірну таблицю разом з ДЮСШ № 25. Однак, після першої поразки ігровий механізм «Гопри» почав поступово давати збої. І, так само, як і у «Іллічівця», весь тягар відповідальності за результат лягав лише на стартову четвірку. Тут одразу можна провести аналогію з командою «Гопри» (U-15). Там теж результат робить четвірка на чолі з Жадановим. Але там хоча б є потенційний резерв для підсилення гри. Якщо ж говорити про «Гопри» (U-11), то тут можна сказати, що Олександр Бурковський, мабуть, ще шукає оптимальне підсилення для команди, щоб мати дві рівні за силою четвірки. Щоправда, сам Олександр Григорович каже, що наразі є певні проблеми з пошуком кадрів, тому доводиться розраховувати на ті сили, які є. Окрім того, у «Гопри» (U-11) є певні проблеми з воротарською позицією. Можливо, коли Намік Гусейнов трохи додасть у зрості, то ця проблема буде вирішена, і Намік тоді буде анітрохи не гірший за Віктора Саленка. Проте, зараз це є проблемою для команди з Херсонщини. І Олександрові Бурковському потрібно про це подумати протягом міжсезоння. Але якщо в цілому розцінювати виступ «Гопри» у сезоні, то його можна оцінити на «четвірку» за 5-бальною шкалою. Тобто, рівнозначно місцю, яке посіла команда з Голої Пристані. Але якщо вона додасть як у кадрах, так і по грі, то у наступному сезоні вона реально претендуватиме на медалі.

«Оріон» (Новоборівська ОТГ). Перед стартом сезону навряд чи хтось міг казати про те, що «Оріон» буде у топ-п’ятірці команд чемпіонату України (U-11) серед команд Вищої ліги. Але сталося саме так. «Оріонівці» залишили позаду «Флагман» та «Ураган», тобто – далеко не останні команди, якщо ми беремо до уваги саме дитячо-юнацький футзал. І це вже можна вважати за досягнення. У «Оріона» немає таких яскравих особистостей, як, наприклад, у того ж «Флагмана», де, безумовно, виділявся Патрон (про нього, як і про одеську команду, ми поговоримо нижче. – А. Т.). Однак, були гравці, які «вистрілювали» у потрібний момент. Щоправда, можна одразу сказати, що більше за всіх (якщо дивитись на реєстр бомбардирів) «вистрілював» Крученюк, який забив у чемпіонаті 13 м’ячів, і це – найкращий показник серед гравців команди з Житомирщини. Але в цілому «Оріон» будував свою гру не навколо одного гравця, а навколо саме команди, де кожний гравець міг зробити свій внесок у результат. Тобто, в цьому плані «Оріон», можливо, схожий на харківський «Фенікс», але харківська команда вже має певну історію, а «Оріон» – ще ні. Тому, будемо дивитись на подальше продовження історії цієї команди з Житомирщини.

«Флагман» (Одеса). Від одеського колективу можна було очікувати більш високого результату. Однак, є певні причини, які вплинули на те, що одесити не змогли увійти до топ-п’ятірки. По-перше – були по ходу сезону деякі кадрові зміни. Так, кістяк команди ніби залишався незмінним, проте деяких гравців, які могли би цілком реально підсилити гру «Флагмана», не вистачало. До того ж, були деякі зміни на тренерському містку, оскільки Дмитро Демченко посеред сезону захворів, і тому його на посаді головуючого міняв Артем Палиця. І хоча Артем, на нашу думку, непогано впорався зі своїми обов’язками, та все-таки подібні зміни, вочевидь, не могли не відбитись на грі команди. Однак, треба все-таки відзначити характер гравців «Флагмана», які подекуди витягали, здавалося б, вже програні матчі. І все це ставалося завдяки одній людині, яка була у складі «Флагмана» більше чим лідером. Безумовно, мова йде про Максима Патрона, який у цьому сезоні був одним з найкращих гравців не тільки у складі своєї команди, а й в усьому чемпіонаті. І якби у розпорядженні Дмитра Демченка та Артема Палиці було би ще кілька таких Патронів, то «Флагман» однозначно претендував би на щось більше. Однак, наразі одеситам доведеться задовільнитися тим, що є…

Академія НФК «Ураган» (Івано-Франківськ). Ще одна команда, від якої чекали більшого. Ще на початку сезону 2020/2021 р. р. команда 11-річних «дракончиків» розглядалася серед фаворитів. Але вже по ходу сезону стало зрозуміло, що навряд чи «ураганівці» на щось претендуватимуть. Причин було кілька. Одна з них – це нестабільні виступи команди. В принципі, у дитячо-юнацькому футзалі нестабільність як команд, так і окремих гравців зустрічається доволі часто. Але тут нестабільність у плані гри та результату – це лише наслідок інших причин. Найголовніша з них – це переведення головного тренера цієї команди Юрія Іванишина на посаду наставника «Урагану-2-КФВ». Тому, юним «ураганівцям» довелося звикати до нового «коуча», яким став Роман Швед. Більше того – по ходу сезону Шведа на деякий час підміняв Богдан Ольшанецький. І всі ці зміни теж чимось вплинули на результат. До того ж, є всі підстави вважати, що були деякі прорахунки. Один з них – це дозаявка Корнукого та Гончарука на другу частину сезону, а не з його початку. Можливо, якби ці двоє гравців були у заявці команди саме з початку сезону, то і «Ураган» грав би інакше. Окрім того, було видно, що гра «драконів» будується навколо Стойка, і здебільшого ситуація на майданчику виглядала так, що всі атаки зводились до того, щоб вивести Стойка на удар. Так, у Арсена непоганий удар. Так, він – лідер команди. Однак, при такій побудові гри дещо втрачалась та потенційна гострота, яку могли би додати Гурик та Тимків, котрі теж є лідерами «Урагану» (принаймні, якщо згадувати сезон 2019/2020 р. р.). А дозаявка Гончарука та Корнукого за таких обставин виглядала як намагання виправити ситуацію в турнірній таблиці. Тобто, виходячи з цього, автор даного матеріалу має всі підстави для того, щоб стверджувати, що по ходу сезону були допущені деякі стратегічні помилки, які призвели до такого результату. Не будемо відкидати, знову ж таки, і той факт, що «драконам» по ходу сезону доводилося звикати до вимог нового тренера, тому, можливо, Стойко та компанія далеко не завжди розуміли, що від них хоче Роман Швед. Тому, тут краще дочекатися нового сезону, коли Швед працюватиме з цією командою другий рік, і тоді можна буде робити якісь проміжні висновки.

«Чорне море» (Одеса). Наймолодша команда «Чорного моря» поки що робить лише свої перші кроки у серйозному футзалі. Їй потрібно навчитися багатьом аспектам гри, щоб згодом вийти на той же рівень, який вже зараз має «Чорне море» (U-15). Але вже зараз видно потенціал цієї команди. Так, ми не будемо забувати, що ця команда була зібрана практично на початку сезону, і підопічні Віталія Ятла тільки по ходу сезону звикали до рівня змагань, у яких вони грають. Заодно вони, так би мовити, у бойових умовах навчались азам футзалу. Але насправді одесити виявилися здібними учнями. Більше того – вже зараз видно, що у складі «Чорного моря» є гравці, які надалі цілком реально можуть стати обличчями команди. Поки варто виділити Михайла Бондаря (молодшого брата Юрія Бондаря), Возного та Янцеловського. Однак, тренери «Чорного моря» зараз роблять акцент не на результаті, і тим більше – не на тому, щоб на цьому етапі у команді з’являлись лідери. Для тренерського штабу «Чорного моря» важливо наразі, щоб юні підопічні почали більше розуміти футзал, а вже потім, десь за сезон-другий, можна буде думати і про результат, і про тих, хто цей самий результат здобуватиме. Що ж, це непоганий варіант, і в цьому є певне раціональне зерно. Можливо, вже у наступному сезоні ми побачимо інше «Чорне море».

«Фенікс-Атлет» (Житомир). Дебютант дитячо-юнацьких футзальних змагань під егідою АФУ, «Фенікс-Атлет» розглядав цей сезон як можливість чомусь навчитися. Про це казав і сам наставник «атлетів» Юрій Марков. Треба сказати, що житомиряни планували зіграти цей сезон у Першій лізі, проте так сталося, що вони скористалися шансом дебютувати саме у Вищій лізі. Але одразу «атлети» потрапили під «каток», тому по ходу чемпіонату подекуди виникали питання щодо доцільності виступів «чарівних птахів» саме у Вищій лізі. Але житомирянам подекуди щастило в тому плані, що у них було кілька гравців, які мали певний футзальний досвід, граючи за «ІнБев Junior». І цей досвід колишніх футзалістів дитячої команди «ІнБева» допоміг «Феніксу» адаптуватися до тих умов і того рівня, на якому довелося грати підопічним Юрія Маркова. Поки складно казати про подальші перспективи «Фенікса», однак судячи з тієї інформації, яка наразі є у автора цього матеріалу, житомирський колектив у майбутньому сезоні планує заявлятися у Вищу лігу. І цей досвід, який «чарівні птахи» отримали у цьому сезоні, вочевидь, має їм допомогти.

ДЮСШ № 4 (Рівне). В принципі, майже те саме, що ми писали про «Чорне море» та «Фенікс-Атлет», можна певною мірою віднести до команди ДЮСШ № 4. Але кажучи про колектив з Рівного, одразу виникає бажання порівняння з 17-річними рівнянами, які цьогоріч стали чемпіонами Юнацької Екстра-ліги. Однак, до цього рівня 11-річним вихованцям ще потрібно пройти довгий шлях. Поки ж підопічні Вадима Басюка почали з останнього місця, набравши лише одне очко протягом сезону. Іноді рівняни показували непогану гру, проте цього було замало. Якщо говорити про лідерів цієї команди, то там щось намагались робити Мормон та Кіселик, проте далеко не завжди у них була можливість вирішити самотужки долю епізоду, та й підтримки подекуди не вистачало. І це – один з компонентів гри, над яким підопічним Вадима Басюка потрібно попрацювати. Окрім того, є всі підстави вважати, що у команди поки є проблема основного воротаря. Наразі ворота рівненської команди захищають номінальні польові гравці. Тому, тренерському штабу рівнян потрібно шукати такого кіпера, який за рівнем гри був би як мінімум не гірше Стефановича, який у цьому сезоні грав у чемпіонаті U-13. При всій повазі до Одерова, у нього в цьому плані ще є багато слабких місць. Втім, якщо він все-таки вирішить залишитися саме на «посту № 1», то вже тоді потрібно з Одеровим попрацювати таким чином, щоб у наступному сезоні цей гравець зіграв більш надійно у «рамці», а рівняни, за рахунок вдалих дій свого воротаря, а також лідерів (на даному етапі, знову ж таки, виділимо Кіселика та Мормона) піднялися з останнього рядка. Однак, наразі перший сезон для наймолодших рівнян завершується саме на останньому місці у чемпіонаті.

У другій частині нашого матеріалу ми поговоримо про найкращих гравців чемпіонату України (U-11) серед команд Вищої ліги.

Далі буде…



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*