Чи дивилися ви коли-небудь культовий фільм-жахів «Пила»? А чи ходили в кімнату страху? А чи ходили в кімнату страху з тематикою фільму «Пили?».

Не знаю як наші читачі, а Ігор Воробус нещодавно взяв друзяк і вирішив випробувати долю й за одно перевірити наскільки я боюся своїх фобій.

Як взагалі я дізнався що у Львові є такі кімнати? Випадково. Колись бачив як вулицями міста Лева ходять люди в страшних масках, але ніколи не цікавився хто вони такі й де можна знайти їхню дислокацію. А тут мені подарували сертифікат на день народження «bodo». Зараз дана практика є дуже поширеною.

Ну, не йти ж мені самому у квест-кімнату? Взяв друзів. Приходимо на місце, а нам кажуть, що квест зламаний, можемо піти в кімнату під назвою «Гра на виживання». Думали, думали й таки вирішили піти. Тим більше, що на брошурі було намальовано маски «Пили», написано що там страшно тощо. Одразу ж хочу попередити про документи, які треба підписати перед так званим «квестом». Виявляється, ти підписуєш згоду на те, що ти не будеш мати претензій до організаторів якщо у вас почнуться проблеми зі здоров’ям.

Ми готові й гра починається.

Група «Воробуса» у складі чотирьох людей береться за руки, нам перед тим натягли на голову чорні пов’язки, які можна знімати лише коли скажуть. Заходимо в темну кімнату, кожного по-своєму «припинають». Когось запхали в труну, когось причепили до батареї, когось, як мене тупо поклали на ліжко й прикували руки. А далі ми маємо вибратися. Підказки дають актори, які там ходять, а також звуки, які лунають під час шоу.

Поки мої друзі думали як звільнитися, я собі такий лежав на ліжечку й роздумував над життям. Аж раптом мій спокій розбудив актор «квест-кімнати», який почав мене лякати шокером. Реально аж здригнувся. Акцент у шоу «Гра на виживання» тут робиться на те, щоб люди відчули себе дійсно акторами фільму «Пила».

З пасток ми звільнилися, а далі разом із акторами мали пройти темними коридорами. Тут вже нерви у мене почали здавати. Реально ти йдеш ні з того, ні з сього на мене вискакує тіпок з бензопилою, потім на мене падає якась липуча штуковина, ти ловиш якісь рухомі руки. Апогеєм шоу стало те, як актор «вжалив» мене якимось шокером. Я так швидко біг до виходу що й не знав де мої друзі.

Виходжу з кімнати, а мої друзі вже стоять сміяться. Те саме роблять і актори «Гри на виживання», з якими мені вдалося перекинутися словами. Реально мені було страшно й думаю що на подібні штуки я вже ніколи не піду.

Після цих жахіть зразу забуваєш за всілякі «рутини», які є такими популярними серед сучасної молоді. Бррррр. Життя прекрасне.

Гра завершена….

Автор статті: Vorobus.