Тут би пасувало написати трохи більше про себе, але я напишу про дискотеку.

Бо я мушу про це написати, адже це — про мрію, про віру і про те, що рано чи пізно мама всерівно вирветься із клітки.

.

Був у мене день народження. А ще я була уже працюючою мамою – головним редактором газети. Ну там така історія. Ще з третього курсу працювала журналістом, вийшла заміж за колегу, пішла в декрет, народила дитину, через рік ще одну — за чотири роки трьох дітей (казав чоловік, що не справляємось, бо жінка, як земля, має родити щороку).

Аж тут мій шеф вирішив трохи витягнути мене із декрету, створив нову газету і покликав мене туди головним редактором.
Найменшому тоді було 9 місяців, а найстаршому майже чотири рочки, і ще дівчинка між ними. Не до дискотек.

Але робота ніяк не вплинула на переконання мого чоловіка – все ж таки жінка має вагітніти щороку. Тож четверту дитину я народила без відриву від виробництва.

Оце чотири дитини, газета, грудне вигодовування, ще дачу почали будувати – які нічні клуби? А я так хотіла! У мене вже і сукня, і туфлі, і запаковані колготки були – на випадок, коли мене хтось покличе в клуб.

Ага, так-так, щоб ви собі знали, що не проблема піти. На три години, в перервах між годуваннями з дітьми може посидіти чоловік. Він то й не проти, він навіть мріяв про це. Але не було до кого мене пристроїти.

От уявляєте, що жодна подруга не йде на дискотеку. Та вагітна, ту чоловік не пусте, та безповоротно поправилась і сказала, що в такій вазі в клуб не піде. От реально, нема з ким.
Я вже сусідських хлопців просила взяти мене з собою, але їм по 18 і вони називають мене тьотя Юля… То нічого, що у мене талія 62 сантиметри і ноги метр двайсі і я затьмарю будь-яку їхню пісявку. Тьотя, “ви” і не гребе.

Мені якось презентували два квитки на етновечорниці із Олегом Скрипкою.

Уявляєте, є можливість на халяву — на закриту вечірку. То я два дні спутницю шукала, бо самій якось не те. Не знайшла до останнього. Залізла у ванну, змиваю макіяж… Але чоловік врятував — сказав сусідові, а той свою жінку зі мною відправив. Ура!

Отже, у мене день народження. Я готую олів”є і виставляю на роботі. Вже ніхто не йде на обід, усі збираються в моєму кабінеті на святкування.
На милицях приходить наша дизайнерка – молода, красива та неодружена дівчина, яка, зрозуміло, часто тусується у нічних клубах. Але в неї зломана
нога і здоровенний гіпс.

І тут мій чоловік уявив себе великим гумористом і каже, що його дружина, тобто я, дуже хоче на дискотеку і він з радістю мене відпускає з подругою.
Постукав по гіпсу і так втішився своєму недолугому жарту. І тут фраза століття: “Окей, я резервую столик”. Чоловік трохи скривився, типу, в гіпсі і з милицями? І тут його в нокаут: “Та, то клуб моєї рідної сестри, мене туди охорона на руках заносить, а там вже, на диванчику дуже зручно, навіть підтанцьовую на одній нозі”.

Так, таксі, плаття, колготи, туфлі… О, я була зіркою дискотеки. Мама пішли у відрив. Можливо із іншого клубу мене б за таку поведінку “попросили”. Але тут же ж клуб її сестри, тож адміністратор усім, кому я заважала, шепотів на вушко: у неї четверо дітей і вона сім років не була на танцях. Усі з розумінням кивали, а дівчата-танцівниці навіть звільняли мені
місце біля пілону (а що, я трохи вмію, перед четвертою вагітністю я півроку займалась полденсом).

До речі, з того часу нічні клуби пішли, як по маслу. І компанії знаходяться, і на кого дітей залишити. Не часто, але дуже мітко. Ну так щоб було і що згадати, а тим паче написати.
Чекаю у коментарях історії про ваш перший післядекретний відрив (а якщо ще й з фоточками, то це взагалі супер). А якщо його ще не було, то ми його обов’язково організуємо!

Автор статті: Yuliana.