Сьогодні я вперше проспала повітряну тривогу. Почула лише сигнал про відбій. Добре, хоч чоловік все чув. Мабуть, треба класти телефон ближче або домовитись з Дімою, щоб трансформував звуковий сигнал у фізичний (головне, не дуже сильний).

Вийти по магазинах я тепер можу лише раз на тиждень, а не коли заманеться, як раніше. Тому заздалегідь продумуємо список покупок і маршрут. Минулого тижня в Арсені на Сихові була купа гречки. Не стала тоді брати, бо подумала, що краще почекати початку місяця з фінансових міркувань. Сьогодні її вже не було. Жодної. Органічна по 95 грн/кг не рахується. Склалося враження, що я граю з тією гречкою в хованки: дивлюся – є гречка, затулила очі – немає. Натомість з’явилася ячна крупа, якої я не бачила від початку війни. Ще й від “Сквирянки”. Пощастило.

У сирному кіоску біля будинку зникли всі сири з Чорткова. Замість них продають вінницькі. Дивно. Чортків – це Тернопільська область. Там наче активних бойових дій немає, і слава Богу. Цікаво, що ж сталося з молочним заводом?
На ринку та у бабусь, які зазвичай “продовжують” його на хіднику за територією, вже є редиска і перша зелень (мабуть, щавель або черемша чи щось схоже на них). Ціни не питала. Знаю, що поки дорого. Але селянам теж якось виживати треба. Добре, якщо є городина, яку можна продавати.

Завтра – робочий день. Сподіваюся, він буде спокійним і принесе чергові успіхи ЗСУ. Вірю, що з Божою поміччю та завдяки надзусиллям наших захисників і всіх, хто в різний спосіб долучається до оборони нашої держави, скоро будемо святкувати Перемогу над рашистсько-фашистськими загарбниками. Нам – світло майбутнього, а їм – вічна ганьба і смерть.

Слава Україні! – Героям слава!