Капітан студентської жіночої збірної України Софія Рубан підбила підсумки чемпіонату світу, розповіла про відчуття після завоювання бронзи на Євро-2022 та поділилася планами на майбутнє.

– Софіє, розкажи про загальні враження від студентського чемпіонату світу?
– Хочеться подякувати Португалії за теплий прийом, а також організаторам, волонтерам та всім, хто брав участь у цьому святі футзалу. Бути частиною чемпіонату світу серед студентських збірних – це безцінний досвід для нас, а також змога донести всьому світу хто такі Українці і що відбувається у нашій країні. На превеликий жаль, тут триває війна. Всі мають розуміти, що мої співвітчизники гинуть не тільки за Україну, а за весь світ.

– Чого не вистачило збірній України, щоб вийти з групи?
– Варто відзначити низку факторів. Зокрема, жеребкування групи, формат турніру та глибина складу. Вирішальною складовою стала різниця м’ячів. На жаль, ми не змогли реалізувати всі свої моменти та пропустили непотрібні м’ячі. Все це у сукупності вплинуло на результат.

– Як загалом оціниш оновлення формату чемпіонату за менш ніж за тиждень до його старту: зміну кількості учасників у групах та повторне жеребкування?
– Для нас, як і для всіх, ця новина стала несподіванкою зі знаком «мінус». Не мали інших варіантів, окрім як прийняти ситуацію, якою вона є і готувалися далі. Шкода, що після зміни формату зменшилася кількість матчів. Однак, якщо проаналізувати ці фактори зараз, можна констатувати, що зміна формату та новий жереб зіграли не на нашу користь. Думаю, якщо б не було змін, ми б мали змогу боротися за вище місце, ніж здобули у підсумку.

– Навіть після поразки від Бразилії наша команда зберігала шанси на те, аби вийти далі з другого місця. Спостерігали за поєдинками заключного ігрового дня?
– Ми мали шанси до останнього, але після того як відіграли усі свої матчі, розуміли, що від збірної України вже нічого не залежить. Залишалося лише чекати та сподіватися. Звичайно, всі дівчата дивилися всі матчі. До останнього вірили, що вдача буде на нашому боці, але вийшло як вийшло…

– Хоч збірна України посіла п’яте місце, але організатори визнали тебе MVP турніру. Наскільки приємною є ця відзнака?
– Скажу чесно, для мене це було неочікуваним. Звісно, приємно коли твою працю так високо оцінюють. Хочу подякувати дівчатам, адже всі ми знаємо, що футзал – це команда гра і тільки за допомогою партнерок ми здобуваємо індивідуальні нагороди. Також вдячна всім, хто був поряд і підтримував увесь час. Особиста відзнака – це чудово, але краще здобути медалі чемпіонату світу разом з командою. На мою думку, ми цього заслуговували.

– На студентському чемпіонаті світу ти виводила збірну у ролі капітана. Можеш порівняти відповідальність цих функцій у «ЗХО-Тесла» та на міжнародній арені?
– По-перше, хочу подякувати команді за довіру. Для мене було честю виводити збірну на паркет в якості капітана та грати разом з цими дівчатами. По-друге, вважаю, що капітан має робити все можливе і неможливе на користь команди, у тому числі й бути опорою і помічником для кожного. Як на мене, найважливішим є просто бути людиною. Саме тому не має значення, де ти виконуєш роль капітана: у команді чи студентській збірній. Якщо люди тобі довіряють, то ти мусиш не підвести їх.

– Минув майже місяць після завершення Євро. Наскільки змінилося усвідомлення завоювання медалей на континентальній першості від 3-го липня і до сьогодні?
– Правду кажучи, не було достатньої кількості часу для усвідомлення. Після Євро я і декілька дівчат опинилися в студентській збірній, де на нас очікував новий турнір, і там також хотілося завоювати медалі. Для мене це щось більше, ніж просто медаль чемпіонату Європи. Це відзнака за весь пройдений шлях від самого початку і до сьогодення, віра та підтримка рідних, а також доказ того, якщо навіть весь світ не вірить, а ти віриш і йдеш до своєї мрії, то вона обов‘язково здійсниться. Тож, всім, хто буде читати це інтерв’ю раджу вірити у себе навіть коли ви одні у цьому пориві. Якщо щось любите, то ніколи не зупиняйтеся і нікого не слухайте. Пам’ятайте, що лише ми вирішуємо ким нам бути.

– Які плани на наступний сезон?
– Поки не можу дати максимально конкретну відповідь. Однозначно продовжуватиму грати у футзал. На превеликий жаль, робитиму це за межами України. Вірю у наші збройні сили. Сподіваюся, що зовсім скоро ми святкуватимемо перемогу, а також з великим натхненням почнемо відроджувати нашу країну і робити все для розвитку жіночого футзалу.

Автор статті: Terentyev.