Велосипедні маршрути: Курмановича – Білогорща

Веломаршрут

Незважаючи на те, що на вулиці істотно похолодало на велосипеді не те що можна, а треба кататися. Осінь… чому не гайнути куди-небудь у цікаві райони?

Саме так і вирішив зробити автор цих рядків із колегами. У теплий день суботи ми взяли двоколісні й поїхали новим для себе маршрутом. До речі, у найближчі дні буду описувати цікаві велосипедні маршрути. Немає чого сидіти вдома. Попереду зима…

Отже, старт нашої велопрогулянки було розпочато із центру. Саме біля пам’ятника Данилові Галицькому ми зібралися й попрямували у район Левандівки. Чув нарікання від багатьох людей, що у центрі велосипедистам немає де їхати. Все це нісенітниці. Хто з ровером на «ти», ті знають як їхати. Особисто я обираю шлях не через вулицю Городоцьку, а через Степана Бандери. Від будівлі Головної пошти починається велосипедна доріжка, яка заведе вас на саму Левандівку. Так, необхідно буде трохи піднятися вверх, але це нічого. Для того ми й вирішили «катнути».

Якихось хвилин 30-ть і ми на Левандівці. До нас долучаються інші члени команди й прямуємо у напрямку вулиці Курмановича. Колись там «забабахали» крутезну велодорогу. Воно дійсно класна, адже і людям є багато місця аби перейти й велосипедисти не жаліються. Єдина проблема – відсутність цікавих місць. Звідти або їхати десь за місто, або ж повернутися назад. Але, і там ми знайшли “віпку”. Неподалік залізничного переїзду є штучно створене футбольне поле. Чому я пишу штучно? Тому що там поставили ворота, покосили траву й навіть поставили лавочки. Ляпотаааааааааа там. Наступного разу приїдемо сюди зіграти у всім відому гру «триста».

Також читайте:   Лижі? А ціни то захмарні...

Коротенький перекус й прямуємо далі. Наступна зупинка – Білогорща. Завжди любив ці райони. Проїжджаємо попід міст, далі парк, який розвивається на очах і ми вже у 10-ти хвилинах від Білогорщі. Помітно що в країні війна, адже місцевий ліс у буквальному сенсі цього слова почав заростати. А як колись тут люди смажили м’ясо. Були часи…

Їдемо далі, пам’ятник Романові Шухевичу, а ще далі крутезні лавочки для відпочинку. Виявляється ще в минулому місяці тут відкрили громадський простір для перегляду фільмів. Тому, тут можна не лише відпочити від їзди, а й переглянути фільм.

День збігає, але як же без кебабу й гарячого чаю. Саме на Леванівці наша подорож і завершилася. Попереду новий день, особисті справи кожного й очікування нових викликів, які, сподіваємося, будуть вже скоро.

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*