З вчорашнього вечора небо плаче дощем. На Півдні країни міста і села, поля і вулиці заливає вода, ні…вона їх просто змиває…

Вона розповзається між будинками, як несамовита стихія поглинаючи в себе все, що було колись людським щастям, радістю і добробутом… Проповзає крізь закриті двері, крізь на щільно замкнуті вікна, і як велика пухлина наповнює собою простір людського дому, пускаючи стінами тріщини, як метастази…

Вчорашні фото і відео, де діти несуть своїх тварин, розпинали простір цвяхами. Скільки в очах тих дітей сили мужності і сили любові.

Ці кадри облетіли весь світ, щоб сказати світові, що Україна НЕ П Е Р Е М О Ж Н А …

Україна була в огні, але вистояла, Україна збудилася в воді, але не зламалася… Ми живемо в найстрашніші часи. В часи людського брехні і несамовитої жорстокості. Ця жорстокість вже зламала і забрала сотні та тисячі людських життів, а тепер і сотні тисяч…

Але, цей страшний світ має місце і для найчудесніших людей. Саме війна мені подарувала знайомство з найпрекраснішими ЛЮДЬМИ в світі…

Світ зростив в собі ангелів, які не думають, чи дадуть їм ордени після бою, не чекають подяк і грошових винагород, не обраховують вигідних комбінацій- вони інші…

Вони народжені зберегти і врятувати, зцілити і поділитися, вірити і не здаватися…

Зараз можна побачити найсильніших людей і найхоробріших дітей на планеті…

А нам, слабким і немічним, залишається донатити і молитися, якщо ми хочемо залишитися в цьому світі людьми.

Автор статті: Olena Bilous.