Наближається перша річниця з того моменту, як збірна України з футзалу вперше у своїй історії здобула бронзові медалі чемпіонату світу. І ось, до цієї річниці, був випущений фільм “Як здобувалася “бронза”.

Цей фільм про шлях нашої команди до історичної “бронзи”: починаючи з матчу за третє місце на Євро-2022, і закінчуючи поєдинком за “бронзу” на ЧС-2024.

Особисто мені було дуже приємно. Я знову пережив ці емоції. Згадав, як у Лодзі один сектор з українськими вболівальниками перекричав усю “Атлас Арену”, як хапався за голову після програного матчу з бразильцями на турнірі у Литві, як був приємно здивований фактом перемоги над тоді ще чинними чемпіонами світу – португальцями, та ще і на їх майданчику (і причому – абсолютно по грі!!! – А. Т.), і, врешті-решт, як під час ВЛК-відпустки, після операції, сидів удома з прооперованою ногою та плакав від щастя, коли Даниїл Абакшин забивав у порожні ворота французів у тому самому матчі за “бронзу” ЧС-2024.

І тоді я згадував, що ще у квітні, за місяць до моєї мобілізації, я в ефірі радіо “Промінь” сказав: “Ця збірна цілком реально може здобути медалі”. І вона їх здобула!!! За що я досі дякую збірній України з футзалу!!! Дякую за ті емоції, за те щастя, за те, що здулася не тільки моя мрія, а і мрія багатьох уболівальників, які люблять український футзал!!!

І я дуже сподіваюсь на те, що подібний фільм ми побачимо після виступу нашої збірної на Євро-2026!!! Ця збірна варта того, щоб зіграти у фіналі!!!

За Україну – РАЗОМ І ДО КІНЦЯ!!!

P. S. Цей фільм має бути показаний у кінотеатрах, у великому прокаті, у прайм-тайм, замість голлівудських блокбастерів!!! Бо це – наша історія!!!

Автор статті: Terentyev.